ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12 березня 2024 року
справа № 160/13661/23
адміністративне провадження № К/990/5721/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року (суддя - Коренев А. О.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (судді: Щербак А. А., Баранник Н. П., Малиш Н. І.),
у справі № 160/13661/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД»
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2023 року № 0131020412, яким до Товариства застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН в розмірі 187 886,55 гривень, з мотивів безпідставності його прийняття.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
14 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 160/13661/23, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
27 лютого 2024 року справа № 160/13661/23 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми пункту 52.1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі №420/10367/20.
Скаржник вважає, що на момент виписки податкових накладних за період серпень-грудень 2022 року та січень 2023 року діяла пряма норма права, про незастосування штрафних санкцій, встановлена пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України. Відповідно до висновків судів першої та апеляційної інстанції висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №420/10367/20, зроблені до набрання чинності Закону України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ, а тому не підлягають застосуванню. Проте, на думку позивача, такі доводи суперечать статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», адже висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Також Товариство стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №260/81/19.
Вказавши про існування у податковому законодавстві двох норм, які створюють неоднакове правове регулювання одних і тих самих правовідносин, а саме: приписи пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України (відсутність відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних впродовж усього терміну дії карантину) та приписи підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (звільнення від застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних для платників податків, які мають можливість реєструвати податкові накладні, граничних строк реєстрації яких припадав на період з 22 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року, за умови їх реєстрації до 15 липня 2022 року), позивач стверджує, що в умовах дії карантинних обмежень та введення воєнного стану, з огляду на діюче станом на час реєстрації податкових накладних законодавство, Товариство опинилось в ситуації правової невизначеності, а саме підприємство мало різні норми щодо застосування чи незастосування фінансових санкцій за порушення законодавства в сфері реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України породжує у платників податків обґрунтовані «законні очікування» щодо податку або пільг, які застосовуються до такого платника.
За аналогією закону до правовідносин щодо мораторію на застосування штрафних санкцій на період карантину мають застосовуватися положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, яким передбачено стабільність законодавства, в тому числі щодо наданих звільнень від відповідальності.
Сервисы для юристов