Постанова від 09.04.2024 року у справі №826/15378/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа №826/15378/17

адміністративне провадження № К/9901/57448/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді Коротких А.Ю., Чаку Є.В.) у справі №826/15378/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2017 №0046951310, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000,00 грн., №0047031310, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3510,00 грн., №0047001310, яким нараховано грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 292,50 грн., №0046901310, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на 1 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-5526154203, якою визначено недоїмку у розмірі 2288,00 грн., та рішення від 28.09.2017 №0010141310, яким застосовано штрафні санкції на суму 228,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо порушення вимог податкового та пов`язаного з ним законодавства є помилковими, нечіткими та такими, що викладені без конкретизації відповідних нормативних визначень для ідентифікації останніх та не підтверджені належними доказами, водночас станом на момент проведення перевірки ним господарська діяльність за адресою АДРЕСА_1 , зокрема, з торгівлі алкогольними напоями, не проводилась, а виявлені залишки продукції зберіглися з часу наявності в нього дійсної ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями; також вказав, що перевірка здійснювалась в присутності особи, із якою велись лише перемовини щодо її працевлаштування, та остання не мала жодного відношення до його господарської діяльності, при цьому пояснення відносно того, що вона працює продавцем, були нею надані під тиском перевіряючих; крім того, послався на те, що виявлені під час перевірки грошові кошти належали йому як фізичній особі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшли переконання, що позивачем не спростовано висновків, викладених в акті від 03.07.2017 № 16/26-15-13-10/ НОМЕР_1 , у той час, як наявними в матеріалах справи документами підтверджуються порушення, встановлені під час перевірки, та дотримання процедури її проведення.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм - неповне з`ясування обставин справи (відсутність доказів, які б свідчили про фактичний допуск до роботи неоформленого працівника; невстановлення факту реалізації алкогольних напоїв та/або супутніх товарів тощо), що свідчить про недоведеність допущення порушень й базується лише на припущеннях; просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, в частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і далі в редакції, чинній на момент існування спірних взаємовідносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Отже, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення направлення на проведення, наказу про проведення перевірки, службового посвідчення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції.