ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 593/1177/21
провадження № 61-13388 св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Молень Ірина Йосифівна, на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області в складі судді Данилів О. М. від 29 березня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду року в складі колегії суддів: Хоми М. В., Костів О. З., Храпак Н. М. від 07 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради (далі - КНП «Бережанський ОДГС») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що працювала на посаді молодшої медичної сестри у КНП «Бережанський ОДГС».
Наказом голови ліквідаційної комісії КНП «Бережанський ОДГС» Лужної Н. М.
від 19 грудня 2019 року № 86-к (далі - наказ № 86-к) працівників, у тому числі і позивача, 28 грудня 2019 року звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства.
Підставою звільнення працівників стало рішення Тернопільської обласної ради від 17 вересня 2019 року № 1430 «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я - об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю» (далі - рішення № 1430), згодом скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 500/320/20. З моменту набрання згаданою постановою законної сили відповідач не вчинив жодних заходів щодо поновлення позивача на роботі.
Зауважує, що відповідач не взаємодіяв із громадськістю і трудовим колективом закладу при вирішенні питання про ліквідацію, не проводив консультацій з профспілковим органом, а також не повідомив працівників про наступне вивільнення у передбачені законодавством строки.
З огляду на вказані обставини просила суд визнати незаконним та скасувати наказ
№ 86-к у частині звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства; поновити її на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної); стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51 965,17 грн; вирішити питання про стягнення судових витрат.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області
від 29 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд визнав доводи позивача щодо незаконності її звільнення обґрунтованими, оскільки після визнання ліквідації незаконною та відновлення роботи організації позивач мала законне право бути поновленою на раніше займаній посаді, водночас вказав на порушення позивачем строків звернення до суду.
Аналізуючи доводи відповідача про необхідність застосування строків позовної давності та клопотання щодо поновлення строку, заявлене позивачем, суд виходив з того, що статтею 233 КЗпП України встановлено місячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення і порушення якого без поважних причин є самостійною підставою для відмови у позові.
Обґрунтовуючи свою позицію, суд зазначив, що Кодексом законів про працю України встановлено спеціальний строк позовної давності для трудових спорів, який може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин.
Суд відхилив доводи сторони позивача про відсутність у Лужної Н. М. права представляти відповідача за відсутності в матеріалах справи належних та достатніх доказів цієї обставини, зокрема наголосив, що стаття 233 КЗпП України надає суду можливість застосовувати наслідки пропуску процесуальних строків незалежно від заяви сторін.
Сервисы для юристов