ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 580/2069/20
касаційне провадження № К/990/26080/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» Ватутінської міської ради Черкаської області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ганечко О.М.; судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М.)
у справі № 580/2069/20
за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» Ватутінської міської ради Черкаської області
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2020 року Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» Ватутінської міської ради Черкаської області (далі - Ватутінське КВП «Водоканал», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2020 року № 0025095004.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доктринальне тлумачення статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не дає підстав для застосування штрафних санкцій до позивача за несвоєчасну реєстрацію чи нереєстрацію податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши спірні податкові накладні, дійшов висновку, що частина таких податкових накладних в графі «не підлягає наданню отримувачу (покупцю)» містить позначку «Х», а у їх верхній лівій частині зазначено тип причини « 02» або « 11», що свідчить про те, що такі податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. Крім того, вказав на хибність висновків суду першої інстанції щодо поширення на спірні правовідносини положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки, не незважаючи на те, що законодавець передбачив ретроспективну дію таких положень, він поширив їх дію лише на ті штрафні санкції, які нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.
Постановою від 18 травня 2022 року Верховний Суд скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд наголосив на необхідності звернути увагу на наступне: 1) зазначення у верхній лівій частині податкових накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» типу причини « 02» та « 11» не свідчить однозначно про оподаткування таких операцій податком на додану вартість, так само як і не виключає оподаткування операцій за такими накладними податком на додану вартість. Відтак для з`ясування питання щодо оподаткування суд мав би дослідити зміст господарських операцій, за якими вони були складені; 2) аналіз положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України свідчить про те, що законодавчою метою запровадження відповідних змін слугувало звільнення платників податків від надмірного тягаря відповідальності, у зв`язку із наявністю недоліків (непропорційності) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не надаються покупцю товарів. Вимога ж щодо перебування податкових повідомлень-рішень, якими застосовано відповідні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) станом на дату набрання чинності цим Законом обумовлена дотриманням принципу стабільності та уникненням повторного перегляду питань, які знайшли своє остаточного вирішення. Станом на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом грошові зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням від 20 лютого 2020 року № 0025095004 сплачені не були, позов було подано в межах строку, визначеного статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України, що доводить правомірність поведінки позивача в частині реалізації свого права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень. Верховний Суд зазначив, що в даному випадку судом апеляційної інстанції допущено надмірне формальне тлумачення пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині визначення переліку осіб, на які поширюється дія його положень, в результаті чого застосовано несприятливий та обмежувальний наслідок для платника податків.
Постановою від 17 серпня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року. Прийняв нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Ватутінського КВП «Водоканал» до ГУ ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовив.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що в усіх спірних накладних у графі V наявна відмітка про оподаткування податком на додану вартість за кодом ставки 20 % та визначена сума податку на додану вартість, що дає підстави для висновку про те, що жодна із послуг, які надавалися позивачем, не належить до господарських операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою або операцій, які звільнені від оподаткування, відтак, оскільки податкові накладні містять відмітку про те, що вони не підлягають наданню отримувачу (покупцю) з причини «2» та « 11», проте містять інформацію про нарахований податок на додану вартість, то податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються таким податком. Тобто, за даних обставин встановлений лише один з двох елементів для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладених. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем 20 лютого 2020 року, а зміна законодавства відбулась лише 23 травня 2020 року, то відповідні норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» не можуть впливати на оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення станом на момент його прийняття податковим органом. На думку апеляційного суду, у разі накладення даних штрафних санкцій до внесенних змін щодо анулювання/зменшення відповідальності, податковий орган має відкликати винесене податкове повідомлення-рішення, а при відмові в здійсненні такого, платник податків має оскаржувати дії/бездіяльність/рішення податкового органу за наслідком розгляду такої заяви, при цьому, у даному випадку, вказане не є предметом розгляду в цій справі.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, платник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що при вирішенні цієї справи судом не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 160/1553/19, від 06 січня 2021 року у справі № 560/1866/19, від 11 січня 2021 року у справі № 320/3307/19, від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.001225, від 04 серпня 2022 року у справі № 600/1208/21-а, від 11 жовтня 2021 року у справі № 320/5741/19, від 01 квітня 2021 року у справі № 620/2515/19, від 09 червня 2021 року у справі № 620/2436/19, від 15 червня 2021 року у справі № 640/5138/19, від 10 червня 2021 року у справі № 640/19407/19, від 31 березня 2021 року у справі № 640/6342/19.
Ухвалою від 17 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Ватутінського КВП «Водоканал».
14 листопада 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків апеляційного суду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Сервисы для юристов