ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 809/1248/17
касаційне провадження № К/9901/22459/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 (суддя Григорук О.Б.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді - Глушко І.В., Шинкар Т.І.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2017 №0002241303, №0002211303, №0002221303, №0002231303, від 13.07.2017 №0021621700, №0021601700, вимогу про сплату боргу (неустойки) від 10.07.2017 №Ф-0018651303, рішення від 10.07.2017 №0018671303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкову вимогу від 24.07.2017 №3339-17 в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним правомірно у перевіряємому періоді включено до складу витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, які позивач використовував у власній господарській діяльності. Також позивач доводить, що платником в повному обсязі нараховано і сплачено податок на доходи фізичних осіб від здійснення ним підприємницької діяльності, а відтак висновки контролюючого органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вважає такими, що не відповідають дійсності, оспорюванні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу контролюючого органу вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 09.10.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 18.04.2017 №0002241303, №0002211303, №0002221303, №0002231303, від 10.07.2017 №0021621700, №0021601700, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2017 №Ф-0018651303, рішення від 10.07.2017 №0018671303, вимогу від 24.07.2017 №3339-17 в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, які у подальшому були використані платником у власній господарській діяльності, такі витрати підтверджені належними первинними документами і безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, а відтак зазначені рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норма процесуального права, зокрема, статті 2, частин 1, 4 статті 9, частин 1-3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами наданих ним доказів та доводів. Скаржник доводить, що позивачем безпідставно до складу витрат включені витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів з підстав відсутності документів на списання палива, відсутності паливно-мастильних матеріалів на залишках товарно-матеріальних цінностей, відсутності доказів в підтвердження використання придбаних паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності платника, що призвело до завищення витрат, неправильного визначення доходу і, як наслідок, неправильно визначено дохід, податок з доходів фізичних осіб, занижено податок на додану вартість, військовий збір та єдиний соціальний внесок.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в акті перевірки, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.02.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.04.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 03.04.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 13.03.2017 по 24.03.2017 Управлінням проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 31.03.2017 №220/130/2581601990 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 176.1 статті 176, пунктів 177.2, 177.3, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 908141,20 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 291573,30 грн, за 2016 рік в сумі 616568,10 грн;
підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 176.1 статті 176, пунктів 177.2, 177.3, 177.4, 177.10 статті 177 ПК України, пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, внаслідок чого донараховано військовий збір в сумі 73670,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 22289,20 грн, за 2016 рік в сумі 51380,70 грн;
пункту 1 частини 2 статті 6, абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок в сумі 1269206,50 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 515623,30 грн, за 2016 рік в сумі 753583,20 грн.
пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 982264,82 грн;
пункту 177.10 статті 177 ПК України, що мало вираз у неведенні книги обліку доходів і витрат;
пункту 117.3 статті 117 ПК України, внаслідок чого позивачем порушено граничні терміни реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, за що на платника накладено штраф в розмірі 4290,00 грн.
Сервисы для юристов