ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/1249/21
адміністративне провадження № К/990/5250/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С. А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року (суддя-доповідач - Качмар В.Я., судді: Большакова О.О., Мікула О.І.)
у справі № 380/1249/21
за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Офісу Генерального прокурора, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Офісу Генерального прокурора (далі - третя особа), в якому, із урахуванням заяви від 17 березня 2021 року про уточнення позовних вимог, просив:
- стягнути недоплачену при розрахунку при звільненні компенсацію за 266 днів невикористаних відпусток в сумі: 905652,54 грн;
- стягнути недоплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення за період з 25 лютого 2020 року до 04 вересня 2020 року (включно) в сумі: 247654,40 грн;
- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 29 грудня 2020 року в сумі 398025,60 грн;
- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 грудня 2020 року до дня прийняття судового рішення включно, виходячи із середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 4975,32 грн;
- стягнути із Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону судові витрати в розмірі 12258 грн за рахунок бюджетних асигнувань.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі №813/7690/14 визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1499-к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Західного регіону України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Західного регіону України з 24 жовтня 2014 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання. Стягнуто з військової прокуратури Західного регіону України на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 24 лютого 2020 року в розмірі 2540651,39 грн, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 813/7690/14 змінено. Абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Стягнути з військової прокуратури Західного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 24 лютого 2020 року в розмірі 2402813,50 грн. з проведенням необхідних відрахувань, податку й інших обов`язкових платежів».
В результаті чого, наказом Генерального прокурора № 233-к від 04 вересня 2020 року: наказ Генерального прокурора України № 1499-к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Західного регіону України скасовано; поновлено ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Західного регіону України з 24 жовтня 2014 року.
Наказом Генерального прокурора № 234-к від 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади військового прокурора Західного регіону України та органів прокуратури з 04 вересня 2020 року у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»). Проте, в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України всіх сум, що належали позивачу від установи у день його звільнення, виплачено не було, про нараховані суми, належні йому при звільненні, перед їх виплатою повідомлено не було.
На думку позивача, відповідач порушив його право на належну оплату праці, а розрахунок за затримку виконання рішення суду та при звільненні здійснений несвоєчасно.
09 вересня 2020 року відповідач виплатив позивачу грошову компенсацію за 266 днів невикористаних відпусток у сумі 68815,68 грн (з вирахуванням податків, зборів та інших платежів), тобто по 316,73 грн за кожен день невикористаної відпустки.
Проте з такою сумою позивач не згідний, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Сервисы для юристов