Постанова від 02.04.2024 року у справі №640/17948/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/17948/20

адміністративне провадження № К/990/8550/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року (головуючий суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року (головуючий суддя Мельничук В.П., судді Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі за адміністративним позовом Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» до Головного управління ДПС у м. Києві, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Українсько-турецьке товариство з обмеженою відповідальністю «Узай» (далі - ТОВ «Узай») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - Держгеокадастр у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0098050305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 12336781,47 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 9869425 грн та за штрафними санкціями 2467356,29 грн).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що контролюючий орган, здійснюючи розрахунок суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2017 - 2018 роки безпідставно використовував інформацію, зазначену у листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. При цьому, ТОВ «Узай» наголошує на відсутності станом на 1 січня 2017 року та 1 січня 2018 року витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у його користуванні. На думку позивача, при здійсненні вказаного розрахунку відповідачем, має місце безпідставне застосування під час перевірки коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок (Кф) та кодів цільового використання землі, відмінних від тих, які містилися раніше у офіційних даних Державного земельного кадастру.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року, у задоволення позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Узай» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Узай» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року. Витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу.

Підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосовано пункти 286.1, 286.2 статті 286, статтю 288, пункт 289.1 статті 289 ПК України, статтю 11, підпункт «б» пункту 2 статті 21, частини першої статті 38, абзац другий частини третьої та пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», а також Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 7 лютого 2023 року у справі №640/23439/20, від 6 квітня 2021 року у справі №160/7382/20, від 2 листопада 2021 року у справі №400/771/20, від 14 вересня 2022 року у справі 640/20750/21, від 26 лютого 2019 року у справі №826/17070/16, від 13 червня 2018 року у справі №826/14615/16.

Зокрема, у касаційній скарзі ТОВ «Узай», зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм податкового законодавства посилалось на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було викладено однаковий висновок про те, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є той факт, що у спірний період позивачем не були внесені відомості до Державного земельного кадастру про види цільового призначення земельної ділянки, а тому відповідачем нібито правомірно було застосовано коефіцієнт, визначений Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (у розмірі 2,0 та 3,0 відповідно). Однак, під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки тому факту, що неспростовним доказом протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є факт відсутності в діях позивача складу податкового правопорушення (яке, на помилкове переконання відповідача, полягало у нібито заниженні позивачем декларування та сплати податкового зобов`язання з орендної плати за землю), оскільки під час декларування та сплати податкового зобов`язання з орендної плати за землю за користування земельною ділянкою ТОВ «Узай» діяло виключно у відповідності до умов Договору оренди земельної ділянки та норм ПК України.

ГУ ДПС у м. Києві, скориставшись своїм правом надало до суду пояснення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, контролюючий орган вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 8 квітня 2021 року у справі №160/10137/19, від 1 квітня 2021 року у справі №160/8847/19, від 7 грудня 2020 року у справі № 817/1795/17, від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18.

Держгеокадастром у м. Києві також направлено до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Оскільки вимоги ухвали Верховного Суду від 15 березня 2023 року щодо направлення справи судом першої інстанції виконані не були, то судом касаційної інстанції неодноразово, а саме: 20 квітня 2023 року, 3 травня 2023 року, 4 липня 2023 року, 28 серпня 2023 року, 3 та 9 жовтня 2023 року, 21 листопада 2023 року, 13 грудня 2023 року, 15 січня 2024 року, 11 березня 2024 року направлялася до Київського окружного адміністративного суду ухвала від 15 березня 2023 року з вимогою направити справу для здійснення касаційного розгляду.

Справа № 640/17948/20 надійшла до Верховного Суду 21 березня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2024 року розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ «Узай» призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту рішень судів попередніх інстанцій, ключовими питаннями, які належало вирішити судам під час розгляду справи №640/17948/20 було, по перше, прийнятність/неприйнятність використання податковим органом при донарахуванні платнику податків податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку відомостей про нормативну грошову оцінку, наданих у формі листа Держгеокадастру, по друге, чи є наявність підстав для застосування вимог Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (далі - Порядок №489) в частині визначених ним коєфіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок, при здійсненні розрахунку річної суми платежу за користування земельною ділянкою з 1 січня 2017 року та з 1 січня 2018 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Київською міською радою (Орендодавцем) та позивачем (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 23 березня 2007 року за № 79-6-00488. Згідно умов вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, місце розташування - вул. Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 89 800 кв.м.; цільове призначення - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування виробничих будівель; кадастровий номер - 8000000000:72:277:0001.

Згідно з пунктом 2.2 зазначеного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13 049 143,72 грн. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що цей Договір укладено на 50 років.

Відповідно до пунктів 4.1-4.4 Договору оренди, визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київради від 21 грудня 2000 року №118/1095 «Про орендну плату за землю в м. Києві» встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.