ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 400/210/21
адміністративне провадження № К/990/34552/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 400/210/21
за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Кіценко Оксани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року (головуючий суддя - Бойко А.В., судді: Федусик А.Г., Шевчук О.А.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року Військова академія (м. Одеса) (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 358 750,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача обов`язку, згідно з вимогами частини десятої статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), відшкодувати витрати з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса) внаслідок дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок № 964). Добровільно відповідач не відшкодував вказані витрати, що зумовило звернення позивача до суду.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції зазначив, що відсутність доказів повідомлення відповідача про строки на добровільне відшкодування витрат на навчання та відсутність його письмової відмови відшкодувати ці витрати свідчить про ненастання такої обставини як «відмова у добровільному відшкодуванні витрат на навчання». Вказане має наслідком те, що у відповідача не розпочався відлік часу, протягом якого він може звернутись до суду з позовом про стягнення витрат на навчання, які не відшкодовані відповідачем добровільно у визначений строк. Ураховуючи відсутність встановленого між сторонами строку на добровільне відшкодування витрат на навчання та, як наслідок, відсутність факту відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати на навчання (тобто відсутність порушеного права), і те, що стягнення таких витрат здійснюється у судовому порядку у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати на навчання (пункт 7 Порядку № 964), суд дійшов висновку про передчасність заявлених позовних вимог у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 травня 2022 року скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Військової академії (м. Одеса) задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 358 750,31 грн.
Прийняте рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що положення частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII визначають обов`язок особи (курсанта) відшкодувати витрати, пов`язані з її утримання у вищому навчальному закладі. Водночас, у разі невиконання курсантом цього обов`язку з власної волі навчальний заклад має право звернутися до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості. Відтак, указаною нормою Закону № 2232-XII встановлено правові підстави звернення до суду відповідного вищого навчального закладу, і обов`язкового досудового врегулювання спору даний Закон не містить.
У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_1 було відомо про обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, що випливає з умов пункту 1 Контракту про проходження служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 20 липня 2018 року. До того ж, 10 грудня 2020 року він під підпис ознайомився із сумою відшкодування, яку повинен оплатити згідно умов вказаного контракту. Тому, оскільки ОСОБА_1 не висував заперечень щодо правильності розрахунку витрат, пов`язаних з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса), жодних дій, спрямованих на добровільне відшкодування не вчиняв, апеляційний суд уважає, що позивач вмотивовано звернувся до суду з відповідним позовом на підставі частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII.
За таких міркувань апеляційний суд дійшов висновку, що Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про передчасність позовних вимог Військової академії (м. Одеса).
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
16 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кіценко Оксани Юріївни , яка діє в інтересах ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року.
У касаційній скарзі її автор зазначає, що вона подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному рішенні застосував частину десяту статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964 без урахування висновків щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19, від 21 січня 2021 року у справі № 560/1389/20, від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 30 квітня 2020 року у справі № 420/4102/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 420/9694/20, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20.
За доводами касатора, П`ятий апеляційний адміністративний суд здійснив тлумачення поняття «відмова у добровільному відшкодуванні витрат на навчання» як «невиконання курсантом обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з її утримання у вищому навчальному закладі з власної волі», помилково наділивши його такими ознаками як обізнаність відповідача про обов`язок відшкодувати витрати, а також ознайомлення із сумою відшкодування.
Натомість, приписи частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункту 7 Порядку №964 чітко визначають момент виникнення права навчального закладу на звернення до суду, а саме, після відмови курсанта від добровільного відшкодування витрат. Тобто юридичний конфлікт у даному випадку виникає після спливу строку на добровільне виконання обов`язку з відшкодування витрат на навчання у військовому закладі освіти. Тож скаржник уважає, що оскільки Військовою академією (м. Одеса) не встановлено ОСОБА_1 строк на добровільне відшкодування витрат, а також відсутня відмова останнього від такого відшкодування, то юридичний конфлікт між сторонами відсутній та немає необхідності вчинення сукупності дій відносно угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій.
За таких обставин автор касаційної скарги стверджує, що Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про передчасність звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами, а суд апеляційної інстанції унаслідок неналежного дослідження усіх обставин справи дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 358 750,331 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року задоволено клопотання Кіценко Оксани Юріївни , яка діє в інтересах ОСОБА_1, на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року та відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Сервисы для юристов