В Україні часто люблять згадувати фразу, що "маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію". Влада і військове командування на камери постійно повторюють фразу другого президента Кучми: "Україна – не Росія". Відповідно, наша армія, за їхніми словами, має бути повний антиподом до армії агресорки – з людиноцентричністю, розвитком технологій, професійним командуванням і нульовою толерантністю до корупції.
Дійсно, на початку повномасштабного вторгнення, на тлі довжелезних черг добровольців до ТЦК, потужним волонтерським рухом і сподіванням, що з "совком" покінчено раз і назавжди, складалося враження, що ми маємо шанс. Не лише вижити, а й змінитися, стати кращими і навіть випередити інші країни, які ніколи раніше не стикалися з досвідом великої війни.
Проте від початку "повномасштабки" минуло без двох місяців три роки.
Скандал у 211 бригаді, серія "одкровень" Валерія Маркуса про проблеми у 47-й бригаді, які могли вплинути на фіаско контрнаступу 2023 року, фактичний обвал фронту на Сході, зокрема біля Покровська, Курахового і Нової Новосілки – це лише одні з небагатьох гучних новин війни за останній час. Очевидним є одне: якщо ми не змінимося – це загрожує катастрофічними наслідками для держави.
І хоча омбудсмен Дмитро Лубінець заявив про зменшення випадків "фізичної бусифікації", повідомлення в соцмережах і місцевих ЗМІ про все нові і нові скандали дають підставу припускати протилежне.
Про проблему мобілізації та як замість черг добровольців до ТЦК на початку війни ми "докотилися" до "бусифікації", фактичного виловлювання чоловіків на вулицях на різноманітних скандалів з ТЦК, ми розглядали у цій статті. Детально зупинятися на цій проблемі не будемо.
Варто звернути увагу лише на епізод з "багатосерійної" розповіді колишнього головного сержанта 47 бригади "Маґура" Валерія Маркуса. Він стверджує, що попри можливість укомплектації бригади добровольцями, вище командування тиснуло, щоб до бригади брали лише тих, кого присилали ТЦК. Тобто бусіфікованих.
"Мало нам було власних проблем, до нас приїхали "помічники" з вищого командування – допомагати нам набирати людей у батальйон. Вони наполягали, щоб набирати тих, кого зловило ТЦК. Ми пояснювали, що встигаємо набрати мотивованих людей до дати, яка була вказана в директиві. Хотіли зібрати молодих крутих добровольців. Але "помічникам" було байдуже. І нас змушували робити свою роботу неякісно – брати всіх підряд без розбору. Нам відмовили у сприянні і послали на*уй", – розповідав Маркус.
Крім того, добровольці інколи просто розверталися і йшли додому, зіткнувшись з хамським ставленням.
"Ця людина (начальниця стройової у 47 бригаді – Ред.) одразу почала саботувати оформлення людей, яких відібрали на співбесідах. Наприклад, багатьох вона відмовлялась оформлювати, зі старту грубіянила і ображала. Вона в прямому сенсі відшивала і ображала людей, які приходили оформлюватися. За декілька днів її стараннями до нас не потрапило декілька десятків людей з бойовим досвідом", – зазначав Маркус.
Будемо чесними – м'ясні штурми, або правильніше назвати "м'ясна оборона" у ЗСУ мають місце.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
