Законопроєкт №15072: посилення відповідальності суддів та імплементація практики ЄСПЛ

ЄСПЛ опублікував офіційну статистику станом на 28.02.2026 року: Україна посіла четверте місце серед держав — членів Ради Європи за кількістю заяв, розглянутих Європейським судом з прав людини (далі — ЄСПЛ). Відповідно до статистичних даних ЄСПЛ, понад 60% усіх справ, які перебувають у провадженні Суду, стосуються чотирьох держав: Туреччини (37,6%), Російської Федерації (12,4%), Польщі (6,5%) та України (6%).

Станом на початок 2026 року в реєстрі ЄСПЛ обліковується 3 350 заяви проти України.

Протягом 2025 року ЄСПЛ ухвалив 164 рішення у справах проти України. У 160 рішеннях судом встановлено порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за результатами чого заявникам присуджено компенсаційні виплати.

Із них встановлено:

• 2 порушення - право на життя (стаття 2 ЄКПЛ);
• 10 порушень – право на життя і ефективне розслідування (стаття 2 ЄКПЛ).
• 42 порушень – заборона катування (стаття 3 ЄКПЛ);
• 11 порушень – заборона катування і право на ефективне розслідування (стаття 3 ЄКПЛ);
• 68 порушень – щодо права на свободу та особисту недоторканність (стаття 5 ЄКПЛ);
• 34 порушень – право на справедливий суд (стаття 6 ЄКПЛ);
• 58 порушень – щодо тривалості провадження та права на справедливий суд (стаття 6 ЄКПЛ);
• 16 порушень – право на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8 ЄКПЛ);
• 1 порушення – право на свободу думки, совісті і релігії. (стаття 9 ЄКПЛ);
• 1 порушення – право на сводобу вираження поглядів. (стаття 10 ЄКПЛ);
• 3 порушення – право на сводобу зібрань та асоціацій. (стаття 11 ЄКПЛ);
• 89 порушень – право на ефективний засіб правового захисту (стаття 13 ЄКПЛ);
• 21 порушення – право захист права власності (стаття 1 першого протоколу);
• 1 порушення – права на вільні вибори (стаття 3 першого протоколу);
• 5 порушень – інші статті Конвенції.

Зазначені показники свідчать про наявність системних порушень Конвенції з боку представників органів державної влади, правоохоронних органів, прокуратури та судової системи України.

Позови до ЄСПЛ, як правило, вказують на свідоме порушення Конвенції особами, які є представниками влади, зокрема, суддями. Однак на національному рівні існує правова прогалина: особи, які допустили такі порушення, залишаються без належної дисциплінарної та іншого юридичної відповідальності.

Суди України часто не враховують практику Європейського суду з прав людини як джерело права, передбачене ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Така ситуація призводить до неоднакового застосування норм Конвенції та повторного виникнення порушень, аналогічних тим, що вже встановлені Судом у справах проти України.

Наразі у Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону № 15072 від 11.03.2026 про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких інших законодавчих актів щодо підвищення відповідальності суддів та імплементації практики Європейського суду з прав людини. Метою даного законопроекту є вдосконалення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та очищення судової системи від осіб, що не відповідають критеріям професійності, а також зменшення кількості порушень положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з боку органів державної влади України шляхом забезпечення належного врахування та застосування практики Європейського суду з прав людини на національному рівні, усунення правових прогалин у притягненні винних осіб до юридичної відповідальності, а також підвищення ефективності судової та правоохоронної систем для запобігання повторним порушенням прав людини.

У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» пропонується доповнити підстави для призначення кваліфікаційного оцінювання, зокрема, визнання Європейським судом з прав людини ухваленого рішення суддею (в тому числі рішення про залишення без змін рішення суду нижчої інстанції) таким, що порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини). Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є ухвалення суддею рішення (в тому числі рішення про залишення без змін рішення суду нижчої інстанції), яке визнано Європейським судом з прав людини, як таке що порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).

У Законі України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» пропонується виплачене відшкодування та інші видатки, сплачені від імені України на користь Стягувача підлягають зворотній вимозі (регресу) з суддів, ухвалені рішення яких стали підставою для винесення остаточного рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розмір регресивного стягнення встановлюється судом за позовом поданим від імені України, з урахуванням ступеня вини та розміру завданої шкоди.

Христина Білак, юрист АО Barristers