Якщо дозвіл на розробку проекту відведення з/д отримали два заявника, то право оренди на цю з/д продається компетентним органом на аукціоні за правилами ст. 134 ЗК України (ВС у справі № 688/2908/16-ц від 29 вересня 2020 р.)

Фабула судового акту: Вже усталеною є судова практика про те, що законодавство не забороняє надавати заявникам на одну і ту ж саму земельну ділянку дозволи на розробку проекту землеустрою що відведення цієї з/д в оренду або у власність шляхом безкоштовної приватизації, тощо. Обґрунтовується це тим, що рішення «про надання дозволу» це ще не рішення про передачу в оренду або у власність, і таке рішення не створює обов’язок у власника землі підписати договір оренди землі або передати право власності на з/д заявнику. При такому тлумаченні законодавства вже на стадії безпосереднього оформлення речових прав при наявності двох і більше заявників на одну і ту саму з/д виникали не аби які проблеми.

І дійсно, якщо обидва заявники виготовили та погодили проект землеустрою щодо відведення з/д в установленому порядку, то керуючись якими критеріями власнику землі слід здійснити вибір серед заявників для передачі речових прав. Законодавство таких критеріїв не визначає. Зокрема не діє правило, що з/д передається, тому із заявників, хто перший отримав дозвіл на розробку проекту відведення, чи тому хто перший такий проект погодив.

Водночас окрім такої визначальної дилеми, виникає відразу декілька супутніх питань з приводу обрання кожним із заявників правильно для суду та ефективного на практиці способу для захисту своїх прав та інтересів. Адже коли власник землі все ж таки обере між заявниками, то такий вибір в будь- якому випадку буде щонайменше сумнівним, і інший заявник захоче його оскаржити.

Ця історія довга та сумна, а сама справа актуальна та надзвичайно складна, насамперед з точки зору реального вирішення спору, а не створення судом чергового формального папірця. Відразу приємно віддати належне Великій Палаті ВС, що в цьому випадку вона була на висоті та започаткували новий підхід у врегулюванні спірних відносин такого виду.

Позивач ще у 2012 році отримав дозвіл на розробку проекту щодо відведення з/д орієнтовною площею 25 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства. Проект землеустрою був виготовлений та погоджений тоді районним органом Держземагенства, була також виготовлена технічна документація з нормативної грошової оцінки з/д, яка пройшла державну експертизу. Важливо також, що саме завдяки діям позивача відбулася державна реєстрація з/д у Державному земельному кадастрі, тобто з/д стала сформованим об’єктом і їй був присвоєний кадастровий номер.

З жовтня 2014 р. у позивача розпочалися складнощі, обласний орган Держземагенства ухилявся від затвердження проекту землеустрою (не видавав відповідний наказ) та ігнорував звернення. А у квітні 2015 р. позивач раптово дізнався, що обласний орган Держземагенства видав наказ, яким з/д, на яку він претендував, передали іншому заявнику. У липні 2015р. інший заявник уклав договір оренди з/д та зареєстрував за собою право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Слід підкреслити, що інший заявник – це СИН голови Шепетівської РДА Хмельницької області (мабуть випадково так сталося…)

Інший заявник також отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою та звернувся із заявою про передачу йому спірної з/д в оренду, проте значно пізніше ніж позивач. Водночас інший заявник не виготовляв свій проект землеустрою, не погоджував його та не затверджував в установленому порядку, проте отримав наказ про надання у користування з/д від обласного органу Держземагенства. Тобто оскільки з/д була вже внесена в Державний земельний кадастр інший заявник просто скористався документами та надбаннями позивача щодо юридичного оформлення з/д як об’єкту цивільних прав

Позивач звернувся до суду із позовом із наступними вимогами: про визнання наказу органу Держгеокадастру (правонаступник органу Держземагенства) про надання у користування з/д іншому заявнику на умовах оренди протиправним та скасуванню; про визнання недійсним договору оренди з/д ( де позивач не був стороною); та про скасування рішення про реєстрацію права оренди з/д за іншим заявником в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції задовільнив позов, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, наступне оскарження і справа була передана на Велику Палату ВС. Суд касаційної інстанції частково задовільнив скаргу та змінив рішення суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову хоча і підтвердив грубе порушення при оформленні землевпорядної документації іншим заявником, проте вдався до традиційного формалізму. Ні наказ про надання у користування на умовах оренди з/д іншому заявнику, ні договір оренди не стосуються прав та інтересів позивача. Водночас сам позивач не встиг після надання дозволу на розробку проекту щодо відведення з/д протягом року затвердити проект в установленому порядку. Ті обставини, що відповідачі ігнорували звернення позивача про затвердження проекту, а головне що з/д у підсумку була оперативно передача в оренду сину відповідального посадовця звичайно суд апеляційної інстанції не зацікавили.