ЯКИМ БУТИ ЗАКОНУ ПРО СУДОВУ ЕКСПЕРТИЗУ?

Інститут судово-експертної діяльності є одним з тих напрямів, де початок реформування є надзвичайно необхідним. Довіра населення і, зокрема, юридичної спільноти до якості підготовлених висновків судових експертів, їх неупередженості та науковості з кожним роком падає. Причиною цьому є застаріле законодавство, що закріплює неефективну процедуру атестації та підвищення кваліфікації експертів, оминає увагою питання їх самоврядування, а також встановлює монополію "державних" експертів.

Раніше ми розповідали про цей законопроект та основні новації, які він пропонує. З березня 2017 року законопроект № 6264 "Про судово-експертну діяльність в Україні" вже знаходиться у Верховній Раді та став об’єктом обговорень серед правників. Починаючи з листопада, спільнота судових експертів постійно працювала над вдосконаленням "свого" законопроекту, знаходженням консенсусу між різними групами та визначаючи основні концепції та напрями руху.

17 січня 2018 року відбулась заключна зустріч судових експертів в межах обговорення зазначеного проекту, і, як зазначає його автор І. Лапін, уже на початку лютого цього року планується внести до Верховної Ради нову редакцію законопроекту із врахованими пропозиціями самих представників цієї професії. Наразі, як зазначила Ірина Педь, судовий експерт, керуючий партнер Експертної групи S&D, підготовлений проект містить ключові положення та концепції, включення яких, на думку професійної спільноти, є надзвичайно важливим, натомість уже на наступних етапах будуть враховуватись технічні та інші уточнюючі поправки.

Переходячи безпосередньо до положень законопроекту, зауважимо, що він міститиме вдвічі більше статей, ніж нині діючий профільний закон, а саме 47 статей, які знаходитимуться в 7 розділах. Один із них, а саме, який стосується самоврядування судових експертів, є новим, і при його підготовці судові експерти використали досвід адвокатської спільноти України, запозичивши деякі положення із Закону "Про адвокатуру…".

Перші нововведення починаються із принципів судово-експертної діяльності, перелік яких доповнюється принципами науковості та наукової обгрунтованості висновку експерта. "Ми доповнили перелік цим принципом, оскільки, на жаль, на сьогодні, в тому законодавстві, що є, принцип науковості взагалі не зазначений. І досить часто немає розуміння, що експертна діяльність містить в собі наукову складову, що висновок експерта повинен бути обгрунтованим певними науково-доведеними методиками", - пояснила Ірина Педь.

Також Розділ 1 доповнюється положеннями про забезпечення умов праці судового експерта та науково-методичне забезпечення його діяльності. Наперед зазначимо, що розробка методик та підвищення кваліфікації судового експерта за новим законопроектом віднесено до компетенції Ради науково-методичного забезпечення, яка є одним із органів самоврядування, про що буде йтись нижче.

В Розділі 2 та й у всьому законопроекті загалом, перш за все, робиться акцент на зміні “ключової фігури”, тобто увага із судово-експертної установи (якій приділена лише ст. 23 законопроекту) переноситься на окремого експерта, оскільки саме він особисто несе відповідальність за свої дії: адміністративну, дисциплінарну та кримінальну.

Що стосується квалфікаційних вимог до експерта, то вони залишились незмінними. Натомість з’являється совсім інший підхід до присвоєння кваліфікації експерта. Так, згідно з чинним законодавством кваліфікація експертів повинна підтверджуватись кожні 3 (для “приватних”) або кожні 5 років (для “державних” експертів). На практиці це призводить до необгрунтованих та досить значних витрат експертів на внески за стажування та за складання іспиту.

Законопроект же пропонує повністю відмовитись від повторних кваліфікаційних випробувань для експертів, а натомість запровадити необхідність кожні 5 років лише підтверджувати здійснення експертом пракичної діяльності з обраної спеціальності.

Також, що стосується проходження стажування судових експертів, то тепер існує можливість вибору між експертними установами державного та приватного типу. В чинному ж законодавстві, знову ж таки, існує “монополія” державних установ. Окрім цього вводиться поняття “підвищення кваліфікації судового експерта” та передбачається складання ним присяги перед початком своєї професійної діяльності.

Як зазначалось вище, Розділ 3 законопроекту, підготовленого робочою групою судових експертів, є принципово новим. Він відсутній навіть у первинному законопроекті, текст якого наразі опублікований на сайті Верховної ради. Так, планується створення Національної асоціації судових експертів України, в якій діють Рада судових експертів України, Рада науково-методичного забезпечення та Ревізійна комісія. Під час дискусії обговорювалось питання зміни назви Асоціації із “Національної” на “Всеукраїнську” (в зв’язку з особливостями присвоєння статусу “національної установи”), однак дане питання залишилось відкритим. До складу Асоціації будуть входити всі без виключення судові експерти, які здійснюють свою професійну діяльність на законних підставах. Тобто вступ у членство Асоціації здійснюватиметься автоматично після набуття особою статусу судового експерта.