Документи видані контрагентом засудженим за фіктивне підприємництво не підтверджують реальність господарських операцій платника податку навіть, якщо мають всі передбачені законом реквізити (ВСУ від 22 листопада 2016р. у справі № 21-2430а16)

Фабула судового акту: Справа про підтвердження реальності господарських операцій належними доказами – первинними документами, в якій удача переходила від платника податку до фіскального органу неоднократно. Так, спочатку суд першої інстанції відмовив платнику податків у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення рішенням, яким був донарахований ПДВ, далі суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, задовільнив позов і, насамкінець, ВСУ «поламав усе» і відмовив у задоволенні позову.

Об’єктом дослідження у справі були так звані «маркетингові договори», які були і залишаються розповсюдженим інструментом заниження зобов’язань з ПДВ. Згідно таких однотипних договорів контрагент був зобов’язаний надати маркетингові послуги, а платник податку – позивач їх оплатити.

Формально у позивача були усі певинні документи від контагента, які повинні бути при здійсненні такої господарської операції як отримання та оплати маркетингової послуги. Ці документи були пред'явлені ним під час перевірки і в суд разом із позовом. Проте суди оцінили їх по – різному.

Суд дослідивши первинні документи встановив, що вони «не конкретизують перелік послуг, які замовляються та надаються, крім того, з їх умов не вбачається місце їх надання, у зв’язку з чим з наявних у матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) з додатками суд не може встановити відповідність отриманих послуг замовленим.»

Фіскальним органом у справу додано протокол допиту службової особи контрагента, яка заявила, що жодних первинних документів, у тому числі і пов’язаних з маркетинговими договорами позивача вона не підписувала. Пізніше, не на стадії розгляду позову у суді першій інстанції, у справу був доданий вирок суду про визнання винною службової особи контрагента у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України – «фіктивне підприємництво».

У підсумку суд прийшов до висновку, що «первинні документи, такі як копії актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) з додатками, рахунків-фактур, податкових накладних, платіжних доручень, податкової звітності) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами ознак фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.»

Аналізуйте судовий акт: Суд повинен досліджувати і враховувати документи платника податків при оскарженні повідомлення – рішення навіть, якщо ці документи НЕ подавались при проведенні перевірки та із запереченнями (ВАСУ у справі К/800/40037/15)

Суд може прийняти до розгляду документи (докази), які не були подані платником податків під час перевірки на підтвердження показників податкової звітності (ВАСУ від 8 квітня 2015р., судді Костенко, Бухтіярова, Приходько)

Добросовісний платник податків НЕ повинен контролювати чи дотримується контрагент податкового законодавства – це справа контролюючих органів (ВАСУ від 06 вересня 2016 р. у справі 826/23325/15)

Не оскаржуються дії фіскалів щодо платників податків на кшталт «внесення до інформсистеми даних…», або «збирання податкової інформації…» (ВАСУ від 17 серпня 2016р. у справі К/800/67453/14)

Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій (Постанова ВАСУ у справі № К/800/1217/13 від 11 лютого 2015р., судді Лосєв, Бившева, Шипуліна)