Відмова у приватизації житла відноситься до приватно-правових спорів та відноситься до цивільної юрисдикції, скільки СВР у даному випадку реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду (ВС/ВП № 200/18858/16-ц від 20.06.2018)

Фабула судового акту: В черговий раз Велика Палата Верховного Суду визначилась із юрисдикцією спору, пов’язаного із приватизацією житлового приміщення та підтримала свою позицію, яку біло висвітлено у її постанові від 21.03.2018 (ВС/ВП: Спори у позовах до СВП щодо приватизації житлових приміщень є спорами про право та є приватно-правовими (ВС/ВП № 826/6244/15 від 21.03.2018).

Так у даній справі користувач кімнати у гуртожитку, якою користувався на підставі ордеру, звернувся до органу приватизації із заявою про приватизації зазначеного приміщення.

Про те листом Управління житлового господарства міської ради коритсувачу приміщення відмовлено в приватизації квартири з посиланням на те, що він не надав повного пакету документів.

На думку користувача житлового приміщення така відмова є незаконною, а тому була оскаржена ним до суду.

Рішенням суду першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд відмову було визнано незаконною оскільки позивач при зверненні до СВП із заявою про приватизацію надав копію ордера, а тому ним було виконано усі вимоги Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян і отже така відмова є незаконною та порушує його право на житло.

Зазначені рішення було оскаржено прокуратурою області у касаційному порядку.

При цьому доводи касаційної скарги полягали у том, що позивачу було надано для проживання службове житло, а саме одну кімнату житловою площею 23 кв. м у спірному будинку, тоді як він користується житловим приміщенням площею 57,7 кв. м. Доказів про наявність в нього ордера чи договору найму на право зайняття житлового приміщення площею 57,7 кв. м. позивач не надав. Одночасно оскільки цей спір стосується процедури розгляду звернення органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень та не містить позовних вимог щодо визнання за позивачем права на приватизацію житлового приміщення, прокурор вважав, що відповідно до положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України такий спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Великою Палатою при перегляді вказаних судових рішень було зроблуна наступні висновки.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України одним з учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг

Одночасно статтею 15 ЦПК України у попередній редакції визначено об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

З аналізу вимог статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України (у редакціях на момент виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, оскільки за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у його правомірному користуванні.