Кредитор має право на задоволення грошових вимог шляхом продажу заставного майна банкрута за ціною, визначеною на момент його продажу, а не його вартістю вказаною у договорі забезпечення (ВС/ВП № 902/492/17 від 15.05.2018)

Фабула судового акту: У даній справі Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, яку було висловлено Верховним Судом України у своїй постанові від 29.03.2017 у справі № 918/169/16.

Хочу нагадати, що у вказаному судовому рішення ВСУ висловився про те, що відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку.

Таким чином, у разі невиконання основним боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

З урахуванням цього ВСУ вирішив, що грошові вимоги кредитора у разі банкрутства поручителя як іпотекодавця мають визнаватись у межах вартості предмета іпотеки відповідно до іпотечного договору.

За матеріалами справи, рішення у якій пропонується читачу, між банком та фізичною особою укладено два кредитних договори.

При цьому задля забезпечення виконання зобов’язань за вказаними договорами укладено договори іпотеки між банком та юридичною особою, яка, відповідно, стала майновим поручителем.

У подальшому вказану юридичну особу визнано банкрутом.

У зв’язку із цим банком до суду направлено заяву з вимогами до майнового поручителя, в якій заявник просив визнати його грошові вимоги до боржника на суму 7 769 442, 57 грн як такі, що забезпечені заставою майна боржника як майнового поручителя за кредитними зобов'язаннями фізичної особи перед банком, та включити їх до реєстру вимог кредиторів відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Проте, ліквідатор юридичної особи поручителя визнав обґрунтованими кредиторські вимоги лише на суму 1 718 488,00 грн. оскільки за змістом положень статей 11, 33 Закону України «Про іпотеку», статей 12, 19, 33 Закону України «Про заставу», статей 546, 572, 574, 575, 583 Цивільного кодексу України майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем виключно в межах вартості предмета іпотеки, яка погоджена сторонами в договорі іпотеки.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції згадані вимоги задоволено в межах вартості предмета іпотеки, яка погоджена сторонами в договорі іпотеки.

Не погоджуючись із таким рішенням банком подано касаційну скаргу, якій останній посилається на норми ст.ст. 7, 11 Закону України «Про іпотеку» та ст. 57 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до яких кредитор має право на задоволення грошових вимог до боржника шляхом продажу заставного майна в ліквідаційній процедурі банкрута за ціною, визначеною ліквідатором на момент його продажу, а не на дату виникнення забезпечувальних правовідносин, та повне задоволення його фактичних вимог за рахунок вартості предмета іпотеки.