Рішення, прийняті КДК прокурорів, можуть бути оскаржені лише прокурором стосовно якого прийнято рішення про відкриття такого провадження або якого притягнуто до відповідальності (ВС/ВП № 9901/153/2851 від 14.03.2018)

Фабула судового акту: Чинним кримінальним процесуальним законодавством, а саме п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24, ст.ст. 303-307 КПК України визначено окремий порядок оскарження бездіяльності прокурорів-процесуальних керівників.

Але ж при цьому для прокурора, як самостійної процесуальної фігури, можливість притягнення до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності за їхні правопорушення повинно бути розумно обмеженою національним законом. Проте за будь-яких умов прокурор повинен на рівні з іншими фізичними особами нести кримінальну відповідальність за вчинені ним злочини та мати можливість оскаржити рішення про притягнення його до юридичної відповідальності будь-якого виду згідно з національним законом.

В даній справі громадянином до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів направлено скаргу в якій ставилося питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого прокуратури обласного рівня.

Розглядаючи вказану скаргу КДКП не побачила в діях працівника прокуратури ознак дисциплінарного проступку та відмовила у відкритті дисциплінарного провадження у тому числі і через те, що до скарги не додано будь-яких рішень, винесення яких може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Не погоджуючись з таким рішенням останнє було оскаржено громадянином до Верховного Суду як до суду першої інстанції.

КАС/ВС відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України у зв’язку із тим, що такий позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому Касаційний адміністративний суд у своїй ухвалі вказав, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення Комісії, які прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких Комісія приймає рішення у визначеному Законом України «Про прокуратуру» порядку, не є суб'єктами дисциплінарного провадження і не наділені за цим Законом правом на оскарження рішень Комісії як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.

Зазначену ухвалу було оскаржено в апеляційному порядку до Великої палати з підстав того, що під час прийняття оскаржуваної ухвали суд керувався тим, що оскаржуване ним у позовній заяві рішення Комісії є актом індивідуальної дії, який породжує права та обов'язки для того суб'єкта, якому його адресовано, і не створює для позивача жодних правових наслідків та не породжує для нього юридичних прав та/чи обов'язків. У зв'язку із цим суд зробив неправильний, на думку скаржника, висновок про те, що він не є суб'єктом дисциплінарного провадження, визначеного Законом України «Про прокуратуру», та не наділений правом на оскарження рішень Комісії як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття, оскільки суд порушив гарантоване йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до суду.

Згідно частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК). Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Водночас процедура розгляду дисциплінарної скарги відповідно до Закону «Про прокуратуру» передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення про наявність підстав для відсторонення прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

При цьому відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України «Про прокуратуру» член Комісії своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.