При стягненні моральної шкоди за необґрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності НЕ є необхідним визнавати дії з якого стягується така шкода незаконними, оскільки їх незаконність є очевидною (ВС/ВП № 236/893/17 від 22.04.2019)

Фабула судового акту: Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громад.

При цьому згідно пункту другого частини другої названого Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У цій справі громадянка, користуючись вказаними вище правами, звернулась до суду із позовною заявою до Державної казначейська служба України та Головного управління Національної поліції в області про визнання дій незаконними, відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовні вимогу було вмотивовано тим, що у 2015 році її було затримано працівниками поліції та поміщено в ізолятор тимчасового утримання і у подальшому пред'явлено підозру у вчиненні кількох злочинів. Водночас ухвалами слідчого судді до неї застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також накладено арешт на майно, яке їй належить на праві власності.

У подальшому ухвалою апеляційного суду скасовано ухвалу слідчого судді про обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасовано та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з обов'язком. У березні 2016 року постановою прокурора від 09 березня 2016 року кримінальне переслідування щодо неї припинено за недоведеністю її вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином під слідством вона перебувала з грудня 2015 року по березен 2016 року, а всі негативні наслідки притягнення її до кримінальної відповідальності закінчилися лише у грудні 2016 року, тобто через 9 місяців після закриття кримінального провадження.

На думку позивачки, дії органів досудового розслідування в особі співробітників ГУ НП під час відкриття кримінального провадження щодо неї та під час досудового розслідування є незаконними, а також цими діями їй завдано моральну шкоду в сумі 500 000 грн.

Рішенням місцевого суду з яким погодився і апеляційний суд позовні вимоги було задоволено частково – дії органів досудового розслідування стосовно позивачки визнано незаконними під час відкриття кримінального провадження та під час досудового розслідування незаконними та на її користь с Держказначейства стягнуто 19 200 грн.

На вказані рішення заступником прокурора області та Держказначейством подано касаційні скарги з тих підстав, що вимоги про визнання кримінально-процесуальних дій незаконними не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися у порядку кримінального судочинства. Водночас відшкодування шкоди відбувається, якщо встановлена незаконність дій посадових осіб, проте в цьому випадку досудове розслідування було розпочате внаслідок наявності ознак злочину у діях позивачки, а вирішити питання щодо відсутності її вини можливо було лише в рамках кримінальної справи.

Касаційні скарги було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв’язку із тим, що у касаційній скарзі прокурор ставиться питання порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

В свою чергу Велика Палата згадані судові рішення скасувала в частині визнання дій ГУ НП незаконними залишивши їх в іншій частині без зміни.