Нарахування пені в іноземній валюті не передбачено законодавством та остання стягується ВИКЛЮЧНО у гривні (ВС/ВП у спрааі № 761/26293/16-ц від 20.03.2019)

Фабула судового акту: Чергова позиція Великої Палата щодо порядку стягнення пені за невиконання договірних зобов’язань у порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

У даній справі вкладник звернувся із позовною заявою про стягнення з банківської установи валютного депозитного вкладу, який банком не було вчасно видано позивачу, процентів за вкладом, суми майнової відповідальності за прострочення грошового зобов’язання та пені за прострочення виконання зобов'язання з повернення вкладу. Слід зазначити, що усі суми про які заявлено позивачем було визначено в іноземній валюті.

Рішенням районного суду позовні вимоги задоволено та вказані грошові кошти стягнуто в валюті.

В свою чергу рішенням апеляційного суду рішення районного суду було змінено та суму пені за невиконання умов договору було стягнуто у гривні.

Саме таке рішення суду апеляційної інстанції стало підставою для перегляду справи у касаційному порядку з ініціативи позивача.

Скаргу було вмотивовано тим, що суд апеляційної інстанції з власної ініціативи, без вимоги сторін порушив питання про зміну валюти стягнення пені з євро на гривню і змінив рішення суду першої інстанції в цій частині шляхом конвертації валюти пені. Крім того, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не містить посилань на норму закону, на підставі якої суд дійшов висновку про необхідність зміни валюти стягнення пені з євро на гривню. Позивач зазначила, що зобов'язання зі сплати пені виникає з порушення основного грошового зобов'язання і обчислюється виходячи з його суми. Отже, зобов'язання зі сплати пені є похідним від основного зобов'язання, тому має бути виконано у валюті такого зобов'язання.

Проте Велика Палата із такими доводами не погодилась.

Обґрунтовуючи свою позицію ВП ВС вказала на те, що відповідно до частини другої статті 533 ЦК України якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.