Звернення зі скаргами до органів державної влади НЕ є розповсюдженням недостовірної інформації (ВС/КЦС № 727/5418/17 від 21.03.2019)

Фабула судового акту: Нормами статті 40 Конституції України, які кореспондуються з положеннями статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадянину надано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

При цьому таке право є абсолютним, що у рішенні, яке пропонується до уваги, підтвердив Касаційний цивільний суд.

У даній справі орган Держказначейства звернувся до суду із позовом про захист ділової репутації вмотивувавши свої вимоги тим, що громадянин звернувся зі скаргою до Комітету Верховної Ради України у якій вказав на бездіяльність працівників ГУ ДКСУ в частині тривале невиконання ГУ ДКСУ платіжного доручення в рамках виконавчого провадження. Одночасно у вказаному зверненні було порушено питання про проведення службового розслідування за фактом бездіяльності та неперерахування цих коштів в рамках виконавчого провадження відповідальною особою ГУ ДКСУ та звільнення останньої із займаної посади; оголошення догани начальнику ГУ ДКСУ.

На думку органу Держказначейства вказані факти факти не відповідають дійсності та принижують ділову репутацію ГУ ДКСУ, оскільки працівниками виконавчої служби були невірно вказані реквізити в платіжних дорученнях коду отримувача, у зв'язку з цим виникла затримка з перерахування відповідних коштів на користь скаржника.

Отже, відповідач поширила інформацію, яка не відповідає дійсності, чим принизила ділову репутацію ГУ ДКСУ та викликала підозру щодо неналежного виконання обов'язків посадовими особами зазначеного органу.

Судом першої інстанції з яким погодилися апеляційний та касаційний суди у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення суди, зокрема Касаційний цивільний суд, зазначили, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Установлено, що зі змісту скарги вбачається, що саме неотримання вчасно коштів відповідачем стало причиною звернення та реалізацією свого права на звернення, відповідно до статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян».

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про відмову у задоволенні вказаного позову, оскільки вищезазначена оспорювана позивачем інформація не може вважатися недостовірною або відомостями, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки в даному випадку має місце реалізація відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Аналізуйте судовий акт: Сам факт зобов'язання прокурора ухвалою суду внести відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу (ВС/КЦС, № 199/1478/17, 30.01.2019)