Фабула судового акту: В даному судовому рішенні Касаційний цивільний суд зробив досить цікаві висновки щодо підстав вчинення нотаріусами виконавчих написів при цьому ОСОБЛИВО звернувши увагу не на тільки дотримання нотаріусами формальних підстав його вчинення та наявністі певних документів, які є підставою для вчинення такої нотаріальної дії та їх відповідність вимогам Положення про вчинення нотаріальних дій, а й основні підстави для такого виду стягнення, а саме безспірність наявності боргу перед кредитором та відсутність спору щодо розміру боргового зобов'язання.
У даній справі боржник звернувся до суду із позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню мотивуючи свої вимоги тим, що останній було зроблено таємно, без попередження боржника, без направлення боржнику письмової вимоги, та без надання нотаріусу документів, щ0о підтверджують безспірність суми боргу.
Судами першої та апеляційної інстанцій позовну заяву залишено без задоволення на підставі того, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з дотриманням вимог встановлених Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зокрема, кредитором вчинено усі дії, які передбачені законодавством для здійснення відшкодування за кредитним договором, а саме: завчасно повідомлено боржника про наявність і розмір суми заборгованості, надано нотаріусу усі передбачені Інструкцією документи, які підтверджували наявність, розмір, та безспірність заборгованості.
Проте, касаційним судом вказані рішення було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції у вз'язку із тим наступним.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно ст. 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.