Укладати шлюбний договір через представника НЕЗАКОННО (ВС/КЦС № 757/10715/17-ц від 25.09.2019)

Фабула судового акту: Цікаве судове рішення щодо окремих обмежень інституту представництва у сімейних правовідносинах.

Цивільне законодавство, а саме положення статті 237 Цивільного кодексу України визначають поняття представництва як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Звісно, що таким інститутом користуються особи які с тих чи інших причин не можуть самостійно укласти угоду, договорі або вчинити інший правочин з різних підстав – поганий стан здоров’я, нестачу часу, неможливість особисто бути присутнім при вчиненні правочину через відсутність у певній місцевості або навіть в країні.

Звісно, що інститут представництва має і свої певні обмеження.

Так, згідно норм ч. 2 ст. 239 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Нібито все ясно і зрозуміло, але ж інколи закон чітко та прямо не визначає обов’язкову особисту участь особи при укладенні угоди, але ж такий обов’язок випливає безпосередньо з аналізу норми права як такої.

Саме про такий випадок і висловився Касаційний цивільний суд у цьому рішенні.

У даній справі між подружжям було укладено шлюбний договір.

При цьому внаслідок перебування чоловіка на території США, дружина умовила свого чоловіка надати довіреність на укладення такого договору та пообіцяла, що такий договорі буде укладено за його особистій участі, а довіреність потрібна «про всяк випадок».

Чоловік звісно повірив у добрі наміри та таку довіреність надав.

Однак у подальшому він дізнався про те, що договір таки було укладено його «представником» без його участі.