Складання заповіту, яким змінено обсяг спадщини без зміни спадкоємця скасовує попередній заповіт (ВС/КЦС № 369/3186/17 від 26.06.2019)

Фабула судового акту: За загальним правилом, визначеним положеннями частини другої статті 1254 Цивільного кодексу України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Отже, як вбачається із наведеної норми новий заповіт скасовує старий лише у разі якщо такі суперечать один одному як в обсязі спадкової маси так і у суб’єктному складі спадкоємців.

У даній справі спадкоємець звернулась до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно до інших спадкоємців мотивуючи його тим, що спадкодавець за життя склала в один день два заповіти: перший, яким заповідала одній особі усе майно, та другий, яким тієї ж особі заповідала лише земельну частку (пай). Отже на думку позивача зазначена особа за заповітом успадкувала лише земельну частку (пай), а все інше майно має спадкуватись між всіма спадкоємцями за законом, які в установлений строк прийняли спадщину, а саме житловий будинок та 2 земельні ділянки.

Судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи свої рішення судами послались на те, що спадкодавець склала заповіти, які посвідчені однією особою, стосуються одного спадкоємця та не суперечать один одному. Оскільки останній заповіт не змінює усі умови попереднього заповіту та не скасовує його, а лише уточнює в частині, що стосується земельної ділянки.

На вказані рішення позивачем подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що другий заповіт є новим заповітом, який містить нове заповідальне розпорядження щодо спадкового майна, і тому скасовує попередній заповіт. Новий заповіт містить розпорядження тільки відносно права на земельну ділянку, а інше майно на яке відкрилась спадщина, має спадкуватись спадкоємцями за законом.

З такими доводами Касаційний цивільний суд погодився і зазначив у своїй постанові наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Виходячи із змісту ч.ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що:

по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;

по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

При цьому за змістом ч. 3 ст. 1254 ЦК України свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини.