Скаргу на дії ДВС на адресу органу вказаного органу скаржнику направляти не треба?! (ВС/КЦС у справі № 569/13154/20 від 27.01.2021)

Фабула судового акту: Чинний Цивільний процесуальний кодекс України визначає, що у постанові палати, об’єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, Великої Палати. При цьому такі висновки мають враховуватись іншими судами при винесенні ними своїх рішень (ч. 4 ст. 263, ч. 2 ст. 416 ЦПК України).

Адвокати, які практикують в галузях адміністративного, господарського та цивільного права, вже звикли до того, що касаційні суди надають протилежні висновки. Цим грішить навіть Велика Палата.

Особисто я до цих пір не стикався з випадками коли касаційний суд виявляв чистий волюнтаризм та фактично вказував, що пряма норма процесуального закону взагалі не норма…

Саме такий яскравий приклад пропонується до уваги.

У даному рішення боржником було подано скаргу на постанову державного виконавця, винесену під час примусового виконання судового рішення.

Суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд вказану скаргу повернув на підставі ч. 2 ст. 183 ЦПК України оскільки до вказаної скарги не було додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Вказані рішення боржником було оскаржено у касаційному порядку.

В обґрунтування своїх доводів скаржник послався на те, що жодною нормою Розділу VII ЦПК України не передбачено підстав та порядку повернення без розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця, а положенням ч. 4 ст. 183 ЦПК України не передбачає можливості повернення без розгляду скарги. Приц цьому зазначена норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.

На мій подив Касаційний цивільний суд з такими твердженнями погодився.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що суди у порушення не звернули уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.

Аналізуйте судовий акт: Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються як у порядку позовного провадження так і у порядку контролю за виконанням судового рішення (ВС/КЦС у справі № 2-751/2007 від 13.01.2021)