Позовними вимогами немайнового характеру є вимоги які не підлягають вартісній оцінці (ВС/КЦС № 363/1741/16-ц від 04.04.2018)

Фабула судового акту: Частиною 2 статті 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закону України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 3 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

При цьому ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки такого збору для позовних заяв майнового та немайнового характеру та інших документів.

Водночас чинне законодавство тлумачення визначень «вимога майнового» та «вимога немайнового» характеру.

Однак ВССУ у постанові Пленуму від 17.10.2014 № 10 «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз’яснив, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК).

У даній справі особа звернулась до суду із позовом до установи банку про розірвання банківського поточного рахунку, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просив розірвати договір банківського поточного рахунку, визнати дії відповідача незаконними щодо розкриття банківської таємниці перед третіми особами, визнати дії відповідача незаконними про передачу матеріалів банківської справи до колекторських фірм в односторонньому порядку, визнати дії відповідача неправомірними щодо розповсюдження недостовірної інформації та такими, що порушують немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації, визнати право на відшкодування моральної шкоди щодо проведення конвертації валют відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

На таке рішення позивачем подано апеляційну скаргу, яку судом апеляційної інстанції залишено без руху оскільки на думку суду скаржником судовий збір було сплачено не у повному обсязі.

Таке рішення апеляційного суду стало предметом розгляду Касаційного цивільного суду за касаційною скаргою позивача у якій він зауважив, що він не заявляв вимог про застосування наслідків розірвання договору банківського поточного рахунку, а тому відсутні підстави вважати, що вказана вимога є майновою.

Переглядаючи вказану справу КЦС погодився із доводами скаржника та вказав, що У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.