Погрози від колишнього чоловіка, навіть висловлені за допомогою месенджерів, є психологічним насильством та підставою для застосування обмежувального припису (ВС/КЦС у справі 753/10840/19 від 13.07.2020)

Фабула судового акту: В наш час спілкування за допомогою інтернет-месенджерів починає витісняти спілкування звичайним телефоном, а то й взагалі – витісняти живе спілкування.

Однак, в месенджерах можна назватись будь-яким ім’ям, поставити будь-яке фото на аватар та й взагалі заховати номер телефону до якого цей месенджер «прив’язано».

Нерідко інтерне-месенджери використовуються задля неблаговидних вчинків адже достеменно з’ясувати хто ж саме пише з того чи іншого акаунту майже неможливо.

У рішенні, яке пропонується до уваги судами було зроблено два важливих висновки, а саме те, що висловлення погроз тощо з боку колишнього чоловіка за допомогою «Viber» є психологічним насильством, а також те, що скріншоти з мобільних пристроїв можуть бути належним доказом вчинення такого насильства.

Якщо з першим висновком я цілком погоджуюсь, то з другим аж ніяк…

Але ж перейдемо до аналізу цього судового рішення.

У даній справі жінка звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, яку вмотивувала тим, що її колишній чоловік у переписці, яку її колишній чоловік веде по телефону із заявником з приводу організаційних побачень з сином, він вдається до відкритих погроз, образ, приниження честі та гідності, застосовує нецензурну лайку, називає непристойними словами заявника, її родичів, вживає лексику, недопустиму у нормальному людському спілкуванні, погрожує розправою, завданням шкоди здоров`ю, вбивством, вдається до тиску щодо заявника та нинішнього її чоловіка. Такі вислови заінтересована особа надсилає також на особистий телефон сина, якому ще не виповнилось 10 років.

Судом першої інстанції заяву було задоволено. З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

Однак, кривдником на вказані судові рішення було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що на зазначені ухвалу місцевого суду та постанова апеляційного суду постановлені на підставі недопустимих доказів. Так, судами необґрунтовано відхилено клопотання про дослідження електронних доказів. Суди не врахували, що надані заявником роздруківки містять лише імена людей, в тому числі кривдника як відправника, проте не надано доказів з якого саме мобільного номеру та на які номери надсилались ці повідомлення, що унеможливлює встановлення відправника та адресата, а тим паче не може бути твердженням доказу відправлення цих повідомлень саме кривдником.

Проте, Касаційний ивільний суд із такими твердженнями не погодився і у своїй постанові вказав таке.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.