Перелік осіб, які можуть ініціювати питання про позбавлення батьківських прав є ВИЧЕРПНИМ і не може бути розширений (ВС/КЦС № 755/16874/17 від 18.12.2019)

Фабула судового акту: І знову «дела семейные»…

Чинне цивільне процесуальне законодавство, як одну з підстав відмови у відкритті провадження у справі визначає наявність рішення суду, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Але ж «голь на выдумки хитра».

У даній справі мати дитини зверталась до суду із позовом про позбавлення батька їх спільної молодшої дитини батьківських прав, проте отримала відмову у задоволенні своїх вимог.

Знаючи про законодавчі обмеження, про які йшлося вище, жінка умовила свою старшу дитину від того ж чоловіка подати від свого імені аналогічний позов про позбавлення його батька батьківських прав щодо нього та молодшої дитини – сестри «позивача».

Даний позов судом було задоволено частково – батька було позбавлено батьківських прав щодо старшої дитини, однак у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав щодо молодшої дитини відмовлено.

Приймаючи таке рішення районний суд послався на те, що у позивача відсутнє право на захист прав та законних інтересів малолітньої сестри в суді.

З такими висновками погодився і апеляційний суд.

Позивач спробував довести свою правоту у Касаційному цивільному суді, вмотивувавши свою касаційну скаргу тим, що він як брат малолітньої, з якою проживає разом, має право на захист її прав та інтересів, й відповідно має право на звернення до суду із позовом про позбавлення батька батьківських прав відносно своєї молодшої сестри. і знов ж таки отримав відмову.

Приймаючи таке рішення КЦС у своїй постанові вказав, що положеннями ст. 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Вказана норма права є спеціальною, а визначений нею перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.