Вимушене порушення Правил дорожнього руху, яке потягло за собою дорожньо-транспортну пригоду унеможливлює кримінальну відповідальність (ВС/ККС № 585/8/16-к від 05.04.2018)

Фабула судового акту: У 2017 році на дорогах України трапилось 162500 дорожньо-транспортних пригод під час яких загинуло майже 3500 чоловік.

Сподіваюсь, що усі читачі пам’ятають останнє резонансне ДТП, яке трапилось в центрі Харкова та яке забрало за собою 6 людей.

У даний час ця справа розглядається місцевим судом, який і повинен встановити хто ж саме винний у утому, що трапилось, чи були дії водіїв вимушені та хот ж з них підлягає кримінальній відповідальності.

Сама специфіка розслідування справ про дорожньо-транспортні пригоди потребує ОДНОЗНАЧНЕ призначення та проведення автотехнічної експертизи на підставі якої суд встановлює винність того чи іншого учасника дорожнього руху.

Але ж на практиці інколи трапляються випадки так би мовити «обоюдної» вини водії через порушення ними правил дорожнього руху через які один був вимушений порушити ДТП щоб врятувати себе.

Вироком, який пропонується до уваги читачів, водія визнано винним за ч. 1 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді виправних робіт з відрахуванням у дохід держави 10 % з відбуванням за місцем роботи засудженого без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно обвинувального акту водій керуючи автомобілем, наблизившись до нерегульованого «Т» подібного перехрестя, перед початком здійснення маневру повороту ліворуч, в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, не впевнився в тому, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав виконувати поворот ліворуч з крайнього лівого положення, не надавши дорогу попутному транспортному засобу, який в цей час здійснював обгін його автомобіля на зустрічній смузі руху, та допустив зіткнення із мотоциклом. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому були заподіянні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вказаний вирок було оскаржено у апеляційному порядку. Проте, апеляційний суд залишив його без змін, що стало підставою для звернення сторони захисту до касаційного суду.

В обґрунтування своїх доводів захисник засудженого послався на те, що діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки потерпілий створив для нього небезпеку для руху. Також адвокатом зазначено, що місцевий суд залишив поза увагою, що дії потерпілого також знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Касаційний кримінальний суд до таких доводів прислухався та судові рішення нижчестоящих судів скасував з таких підстав.

ККС вказав, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки даним, що містяться у висновку комплексної автотехнічної експертизи про наявність порушень ПДР в діях потерпілого, які знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.