Шахрайство є закінченим ЛИШЕ за умови реальної можливості розпорядитися викраденим майном (ВС/ККС № 541/440/15-к від 27.02.2018)

Фабула судового акту: Статтею 13 Кримінального кодексу України визначено, що закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Водночас згідно ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

У судовому рішенні, яке пропонується до уваги Касаційний кримінальний суд надав роз’яснення щодо визначення поняття «закінчений злочин» та «замах на злочин» щодо шахрайства.

Водночас слід зауважити, що ідентичні критерії вказаних понять можна і слід застосовувати щодо усіх злочинів проти власності.

Відповідно до вироку суду першої інстанції винну особу засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

Головним сержантом взводу охорони роти охорони військової частини та заступником командира роти цієї частини було виявлено, що водій взводу охорони роти охорони залишив закріплений за ним службовий автомобіль у невстановленому місці на території частини, у зв'язку з чим вирішили провчити останнього.

За вказівкою вказаних вище осіб інший водій роти охорони зняв із зазначеного службового автомобіля акумулятор та сховав його. Цього ж дня близько 23-ї години про зазначені події згадані вище особи повідомили засудженого, який обіймав посаду командира роти та який близько 24-ї години з метою незаконного збагачення, зловживаючи службовим становищем, користуючись введенням нерадивого водія в оману щодо дійсного стану справ, надав вказівку підлеглим поставити останньому вимогу про передачу їм 2500 грн за непроведення службового розслідування, непритягнення до дисциплінарної відповідальності за фактом нібито пошкодження службового автомобіля, втрати з нього акумулятора та невнесення запису до техпаспорта автомобіля щодо заміни акумулятора та погодження цього в органах Військової інспекції безпеки дорожнього руху. Виконуючи вказівку засудженого, вказані вище його підлеглі, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою незаконного збагачення повідомили водія про необхідність сплатити їм зазначену суму грошей.

У подальшому засуджений отримав 2700 грн, з яких 800 грн за нібито придбання акумулятора, 200 грн за тривале очікування та 1700 грн, які мав передати своїм подільникам, після чого засудженого одразу ж було затримано на місці.

Апеляційний суд залишив зазначений вирок без зміни.

У зв’язку із незгодою з судовими рішеннями засудженим останні було оскаржено у касаційному порядку з мотивів того, що його вина у вчиненому не підтверджується жодним доказом, досудове слідство проведено з порушення норм Кримінального процесуального кодексу України, у справі не заподіяно будь-якої шкоди, відсутній потерпілий, а тому в його діях немає складу інкримінованого злочину. Посилається також на те, що місцевий суд порушив таємницю наради суддів, оскільки після виходу з нарадчої кімнати допитав свідка, а потім проголосив ухвалу про закриття справи та вирок. Апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, а тому його ухвалу не можна вважати законною і обґрунтованою.

При цьому ККС змінюючи вирок суду першої інстанції та перекваліфіковуючи дії засудженого з ч. 2 ст. 190 на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України вказав, що Шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.