Перекваліфікація дій з тяжкого злочину на злочин невеликої тяжкості не свідчить про незаконність проведення НСРД (ВС/ККС № 607/15414/17 від 01.04.2020)

Фабула судового акту: Досить неоднозначне рішення суду, яке на мою думку, межує з порушенням прав особи, яку притягнуто до кримінальної відповідальності та надає підґрунтя слідчим та прокурорам для зловживання ними під час отримання дозволів на проведення НСРД.

Як відомо читачу, нормами ч. 2 ст. 246 КПК України визначено, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Отже законодавець як одну з гарантій дотримання прав людини під час проведення НСРД передбачив проведення їх у кримінальному провадженні про тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Для реалізації дотримання такого права, на мою думку, слідчий суддя має з’ясувати питання – чи є взагалі у діях особи склад злочину вказаних категорій, чи є він суб’єктом таких злочинів тощо.

Натомість, як показала ця справа, слідчій суддя досить формально поставився до перевірки таких даних, а Касаційний кримінальний суд зробив вигляд – «Хлопці, все гаразд! Працюйте!».

У даній справі жінку, яка працювала на посаді майстра виробничого навчання в ПТУ виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України.

Підставами для прийняття такого рішення місцевим судом стало те, що відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України, НСРД можуть проводитись щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. Проте, інкриміноване кримінальне правопорушення було перекваліфіковане з ч. 3 ст. 368 (тяжкого злочину) на ч. 3 ст. 354 КК України (злочин невеликої тяжкості), а тому результати проведених НСРД не можуть бути допустимими доказами.

З такими висновками погодився і апеляційний суд.

Натомість Касаційний кримінальний суд вказав, що такі рішення судів попередніх інстанцій не є законними і обґрунтованими у зв’язку із таким.

На переконання ККС в момент прийняття процесуальних рішень про надання дозволу на проведення НСРД у органу досудового розслідування та у слідчого судді апеляційного суду не було даних, які б давали можливість стверджувати, що виправдана не є службовою особою, оскільки наказ про призначення на посаду, посадова інструкція чи інший документ, що міг стверджувати цей факт, не перебував у розпорядженні слідства і будь-які дії спрямовані на його отримання могли б завадити документуванню протиправної діяльності (sic!).

Таким чином, відомості до ЄРДР вносились за заявою про вимагання неправомірної вигоди за правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України, а тому негласні слідчі (розшукові) дії проводились в межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину.