Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого (ВС/ККС № 308/1397/13-к від 31.07.2018)

Фабула судового акту: Чинне кримінальне процесуальне законодавство як одну, а саме ст. 10 КПК України визначає, що Не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. У випадках і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

З метою реалізації вказаної гарантії законодавцем у нормах ст. 507 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь захисника є обов’язковою.

Одночасно згідно ст. 506 КПК України особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

У даній справі до особи, яка є неосудною ухвалою суду було застосовано примусові заходи медичного характеру. На вказане рішення неосудною особою було подано апеляційну скаргу.

Проте ,апеляційним судом таку скаргу було повернуто скаржнику на підставі норм п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України оскільки на думку суду останню було подано особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Зазначене рішення було особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру було оскаржено до Касаційного кримінального суду.

Мотивуючи своє рішення апеляційний суд виходив з того, що ч. 1 ст. 393 КПК України не передбачено право на подання апеляційної скарги особою, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру. У такому випадку апеляційну скаргу мають право подати законний представник та захисник такої особи.

Переглядаючи справу та постановляючи рішення, яким касаційну скаргу задоволено, ККС зокрема вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 506 КПК України особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Стаття 516 КПК України передбачає, що ухвала суду, постановлена в межах такого провадження, може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК України.

При цьому норми кримінального процесуального закону не обмежують громадянина в його процесуальних правах і не забороняють йому реалізовувати їх безпосередньо.

З огляду на викладене ККС дійшов висновку про те, що особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не позбавлена права подавати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене в порядку, передбаченому главою 39 КПК України.