Анонімка не є підставою для початку розслідування. Вона слугує лише підставою для перевірки викладеної в ній інформації (ВС/ККС у справі № 556/450/18 від 30.09.2021)

Фабула судового акту: Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року досить детально регламентував приводи та підстави для порушення кримінальної справи (ст.ст. 94, 98 КПК України 1960 року).

Так, згідно вказаних норм справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. У такому випадку за наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Натомість, новий КПК такої деталізації, нажаль, у собі не містить.

Так, згідно положень ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, згідно вказаної норми підставами для початку досудового розслідування є будь-які заяви навіть такі, що містять відверту маячню або є анонімними.

Внаслідок такої непродуманого законодавчого врегулювання ми отримали те, що слідчі підрозділи завалені кримінальними провадженнями, які очевидно не мають жодної судової перспективи.

В зв’язку із цим слідчі просто не вносять відомості до ЄРДР навіть по тим заявам, що є обґрунтованими, а заявники і потерпілі вимушені звертатись до слідчих суддів зі скаргами на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Звісно, що таке становище потребує негайного вирішення, але у законодавця як завжди не доходять до цього руки.

Однак, дану проблему намагаються вирішити судова практика.

У даній справі особу виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України. З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

На дані рішення прокурором було подано касаційну скаргу. Втім останню Касаційним кримінальним судом було залишено без задоволення.