Юрисдикція господарських судів не розповсюджується на церковні правовідносини врегульовані церковним каноном (ВС/КГС № 909/1012/17 від 17.07.2018)

Фабула судового акту: У даній справі монастир УГКЦ звернувся до господарського суду із позовною заявою до церкви про визнання недійсним декрету архієпархального управління, яким монастир припинено шляхом ліквідації. При цьому вказаний декрет став підставою для внесення державним реєстратором відомостей про ліквідацію монастиря.

Ухвалою місцевого господарського суду провадження у справі припинено оскільки юрисдикція господарських судів не поширюється на спір про визнання недійсним акту виданого Церковним органом з підстав недотримання порядку встановленого, зокрема Кодексом Канонів Східних Церков.

Проте, зазначене рішення було скасовано судом апеляційної інстанції з підстав того, що незважаючи на те, що даний спір регулюється Кодексом Канонів Східних Церков, спірний декрет став підставою для внесення неправомірних записів державним реєстратором про рішення щодо припинення в результаті ліквідації юридичної особи монастиря та призначення його ліквідатором, тобто порушено права юридичної особи щодо здійснення нею статутної діяльності, щодо її майна.

Справу було переглянуто Касаційним господарським судом за касаційною скаргою позивача.

За результатами перегляду КГС погодився з рішенням місцевого суду та вказав наступне.

Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. За рішенням суду може бути тільки припинено діяльність релігійної організації, що є юридичною особою, у разі порушень положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» за зверненням відповідних осіб у порядку Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому згідно ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У даному ж випадку порядок створення діяльності, ліквідації (скасування) монастиря та порядок розгляду рекурсів (апеляцій) визначено Кодексом Канонів Східних Церков.

Судом першої інстанції встановлено, що спір, переданий на вирішення господарського суду у даній справі виник між двома релігійними організаціями, тобто всередині Церкви, і відносини між ними регулюються Кодексом Канонів Східних Церков, а не актами цивільного чи господарського законодавства.

Таким чином, юрисдикція господарських судів не поширюється на спір про визнання недійсним акта, виданого Церковним органом з підстав недотримання порядку, встановленого, зокрема, Кодексом Канонів Східних Церков.

Аналізуйте судовий акт: ВГСУ: Громадська організація може захищати в суді права як своїх членів, так й інших осіб лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає таке її право (ВГСУ, № 911/826/17, 15.11.18)