Фабула судового акту: Статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено перелік правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, які можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.
У даній справі КГС надано роз’яснення, які саме дії боржника можна визнати майновими.
Відповідно до матеріалів справи підприємство звернулось до господарського суду із заявою про спростування майнової дії боржника за актом звірки взаєморозрахунків.
Судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні такої заяви відмовлено оскільки акт звірки взаєморозрахунків, про спростування якого заявлено вимоги, у розумінні вимог ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не є майновою дією, оскільки його складення не потягло відчуження майна боржника, прийняття ним зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови від власних майнових вимог. За своєю правовою природою цей акт є непрямим доказом наявності зобов'язання боржника повернути одержані на підставі кредитного договору грошові кошти.
Такі рішення було оскаржено у касаційному порядку.
КГС переглядаючи справу погодився із судами нижчестоящих інстанції та вказав, що під майновими діями боржника, в контексті положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо.
Відповідно, під спростуванням майнових дій, слід розуміти оспорення фактичних даних чи обставин, які визначають правомірність майнових дій боржника щодо розпорядження майном боржника на підставі рішень боржника, які не відповідають законодавству та/або компетенції службових осіб боржника або його органів або вчинені без достатніх підстав.
Отже спростовано може бути не будь-які майнові дії боржника, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.