Перевірки підприємств, навіть ті, які призначено в порядку кримінального судочинства, мають проводитись у відповідності до профільного законодавства, яке регулює проведення перевірок (ВС/КАС № 823/922/17 від 10.01.2019)

Фабула судового акту: Законодавством України, що регулює регулятивні та наглядові функції державних органів (Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Податковий кодекс України та інші) визначають досить суворий порядок призначення та проведення перевірок, вимоги до документів, які мають надати контролери уповноваженим особам підприємства тощо.

До уваги читача пропонується досить цікаве рішення Касаційного адміністративного суду у якому останній визначив порядок проведення перевірок контролерами у разі призначення перевірок в порядку кримінального процесуального законодавства.

У даній справі сільгосппідприємство звернулось до суду із позовом в порядку адміністративного судочинства до Головного управління Держгеокадастру обласного рівня у якій просило визнати незаконними дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель ГУ Держгеокадастру при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства та скасувати про усунення порушень вимог земельного законодавства винесений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель.

Позовні вимоги було вмотивовано тим, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою.

Однак вказані документи ані до початку проведення перевірки ані під час її проведення підприємству надано не було, що свідчить про протиправність дій контролерів.

Судом першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, у задоволенні позовних вимогу вказавши, що перевірка сільгосппідприємства призначалась та проводилась в рамках досудового розслідування і проведення її було обов'язком відповідача у відповідності до положень КПК України, оскільки за нормами статті 124 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. При цьому, суди зазначили, що перевірка проведена уповноваженою особою ГУ Держгеокадастру здійснена не суб'єкта господарювання, а об'єкта. Відтак, посадова особа контролюючого органу діяла в межах визначених повноважень.

Згадані рішення підприємством було оскаржено у касаційному порядку.

Переглядаючи справу КАС погодився із доводами скаржника та скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що відповідно до пункту 3 частини першої Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю) за рішенням суду.

Водночас за правилами статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки і відповідне посвідчення на проведення перевірки.

Аналізованими нормами зазначених вище нормативно-правових актів, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, позапланових, в тому числі й тих, що проводяться на підставі судового рішення. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб'єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог частини п'ятої статті 7 вказаного Закону призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.