Медичний персонал не може виконувати роботу на підставі цивільно-правового договору, адже така робота носить ознаки працевлаштування на підставі трудового договору (ВС/КАС у справі № 380/1563/20 від 30.03.2021)

Фабула судового акту: Працедавці намагаючись уникнути сплати окремих податків та зборів будь-яким чином намагаються «оптимізувати» податкове навантаження та вдаються до різних способів маскування трудових відносин між ними та працівниками.

Одним з найрозповсюдженіших способів такого маскування є укладання з працівниками договорів підряду.

Дана схема стара як світ, а тому виявлення таких порушень законодавства для контролюючого органу (Держкомпраці) не складає великої проблеми.

У даній справі Касаційний адміністративний суд в черговий раз вказав на те окремі ознаки за якими можна виявити приховування фактично укладеного трудового договору та його відмінність від договору підряду.

Згідно рішення, що аналізується на підприємство територіальним підрозділом Держкомпраці було накладено штраф за використання суб’єктом господарювання праці найманих працівників без їх належного оформлення.

Позовні вимоги підприємство мотивувало тим, що відносини з однією із працівниць мали виключно цивільно-правовий характер, оскільки така виконувала обов`язки медичної сестри у стоматологічному центрі на підставі цивільно-правового договору, до штату підприємства не зараховувалась, на свій розсуд визначала тривалість роботи.

Суд першої інстанції вказаний позов залишив без задоволення та своє рішення мотивував тим, що Держкомпраці доведено факт існування трудових відносин між позивачем та виявленою інспекційним відвідуванням найманою працівницею, оскільки така виконувала роботу, яка збігається з видом економічної діяльності суб`єкта господарювання, відтак, на позивача правомірно накладено штрафні санкції за допущення працівника до роботи без укладення трудового договору.

Однак апеляційний суд зробив прямо протилежні висновки з обставин даної справи та позов задовольнив, оскільки укладена позивачем з фізичною особою угода не була пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій, а спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.

Держкомпраці на згадану постанову суду апеляційної інстанції було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що фізичну особу було допущено до виконання роботи медичної сестри стоматологічного кабінету без оформлення трудового договору, при цьому її відносини з підприємством мають явні ознаки трудових, а не цивільно-правових. Предметом виконуваних робіт є власне процес праці, а не її кінцевий результат, а праця цієї особи не є самостійною, а здійснюється з систематичним виконанням трудових функцій та покликана на досягнення мети господарської діяльності вказаного товариства.

Касаційний адміністративний суд вказану касаційну скаргу задовольнив – постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції залишив без зміни.

Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.