«ВРП не оцінює судових рішень, а дає оцінку діям судді»

Конституційний Суд ухвалив рішення від 11.03.2020 №4-р/2020, яким визнав неконституційними деякі положення закону «Про Вищу раду правосуддя», що регулюють процедуру дисциплінарного провадження, та відновив дію попередньої редакції. Ми звернулися до секретаря третьої дисциплінарної палати, члена Вищої ради правосуддя Лариси ШВЕЦОВОЇ, аби уточнити, як це позначиться на розгляді дисциплінарних проваджень, пише zib.com.ua

— Ларисо Анатоліївно, як тепер відбуватиметься ініціювання та розгляд скарг на дії суддів?

— Рішенням КС щодо закону №193-IX фактично усунуто невідповідність, яка існувала між нормами законів «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя», щодо регулювання деяких питань здійснення процедури дисциплінарного провадження. Нагадаю, що неконституційною визнано новелу закону про ВРП, що «дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами ВРП з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів у випадках, визначених законом».

Законом №193-IX пропонувалося розглядати анонімні скарги, отримані з будь-якого джерела, або порушувати дисциплінарні провадження за власною ініціативою. Нагадаю, що така практика уже була раніше.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» сказано, що національне законодавство повинне бути достатньо передбачуваним, аби дати особам розуміння обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права (див. рішення від 24.04.2008 у справі «С.G. and оthers v. Bulgaria», п.39). Крім того, законодавство має забезпечувати певний рівень юридичного захисту від свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є в цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів такого втручання (див. рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства», п.46).

Вспомните новость: От ЕСВ освободили не всех. Адвокаты, нотариусы и частные исполнители должны заплатить за наемных рабочих

— Тож як тепер відбуватиметься розгляд дисциплінарних проваджень?

— Фактично рішення КС вплинуло на врегулювання кількох основних аспектів дисциплінарного провадження.

Перший — підстави для його відкриття. Наразі чинною залишається ст.107 закону «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої право на звернення зі скаргою, повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею має будь-яка особа. Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити визначені законом відомості, серед яких прізвище, ім’я, по батькові скаржника тощо. Анонімні скарги ВРП не прийматиме. Так само не порушуватиме проваджень за власною ініціативою, крім випадків, якщо такі обставини стали відомі під час розгляду іншої дисциплінарної справи.

Другий — витребування копій матеріалів справ та пояснень. Це означає, що ВРП, як і раніше, витребуватиме лише ті судові справи або пояснення суддів та прокурорів щодо справ, розгляд яких завершено.

Третій — обов’язкова присутність у засіданні судді, щодо якого розглядається справа.