Визнання судом договору оренди землі укладеним без рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки в оренду НЕМОЖЛИВЕ (Велика Палата ВС у справі № 32/563 від 4 грудня 2018р.)

Фабула судового акту: Широко поширена проблемна ситуація і не тільки в Києві, а і в інших містах України. Побудовані торгівельні будинки та споруди, які орган місцевого самоврядування вважає самочинним або частково самочинним будівництвом, перепродаються особі, і ця особа намагається відвести під такий «конгломерат» землю в оренду. При цьому орган місцевого самоврядування надає згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення з/д в оренду та формує відповідну кадастрову справу. Проте, потім процес зупиняється, і орган місцевого самоврядування ігнорує звернення фактичного землекористувача та НЕ виносить питання на сесію, та НЕ приймає рішення про передачу земельної ділянки в оренду (навіть НЕ відмовляє).

Юристи вже багато років шукають способи протидіяти «тупій» бездіяльності органів місцевого самоврядування, і не тільки з приводу земельних питань. Але як відомо сила колективного органу, саме у його бездіяльності, і суд не часто реально допомагає захисту порушених прав.

В даному випадку землекористувач намагався визнати своє право оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень через суд.

Перш за все необхідно зазначити тривалість розгляду судами цієї справи: 2008р. – 2018р., тобто 10 років, судова влада розглядала позов про визнання укладеним договору оренди землі, а оформлення прав на земельну ділянку розпочалося ще у 2005р. І оскільки рішенням Великої Палати ВП у задоволенні позову відмовлено, то через 15 років фактичний землекористувач нічого не набув, а місто 15 років не отримує орендної плати за землю, бо немає договору.

«Ласкаво просимо інвесторе», всі умови для ведення бізнесу в нас створені, а права «швидко» та «раціонально» захищаються місцевою владою та судами...

А тепер про право.

Велика Палата ВС скасувала рішення суду першої та апеляційної інстанцій на користь землекористувача та ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову.

ВП була категорична. Навіть при наявності згоди заявнику на розробку проекту землеустрою та формуванню з/д в кадастрі як об’єкту цивільних прав, передача земельної ділянки в оренду від місцевої громади до заявника повинна відбуватися в порядку, передбаченому ст. ст. 116, 124 ЗК України. Відповідно до пункту 1, ст. 124 ЗК України передача в оренду з/д, що перебуває в комунальній власності здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Тобто таке рішення є необхідною умовою для безпосереднього переходу до укладання договору оренди землі. І без рішення органу місцевого самоврядування про передачу землі в оренду визнати договір оренди землі укладеним, або в будь-який інший спосіб визнати право оренди з/д за заявником навіть через суд - незаконно.

Окрім цього ВП підкреслила, що відповідно до пункту 14, ст. 123 ЗК України у заявника є можливість оскаржити бездіяльність органу місцевого самоврядування до суду. Звісно ця процесуальна можливість на практиці нічого заявнику не дасть і питання передачі з/д в оренду не зрушиться з місця.

Водночас ВП зазначила, що заявник був першим, хто претендував на з/д і технічно оформив її відведення. Попереднім власникам нежилих приміщень з/д із цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень» органом місцевого самоврядування в оренду не передавалася.

ВП також звернув увагу, що всупереч ч. 7, ст. 123 ЗК України заявник не передав органу місцевого самоврядування сам проект відведення з/д із позитивним висновком державної землевпорядної експертизи, в матеріалах справи відсутні докази звернення заявника із клопотанням до органу місцевого самоврядування про затвердження розробленого проекту.