Ви серйозно? ВП вирішила, що у тривалому розгляді справ винен не кадровий голод, а неналежна організація суддями своєї роботи (ВП/ВС у провадженні № 11-247сап19 від 10.12.2020)

Фабула судового акту: Реформування судової гілки влади стало доброю традицією для кожного з обраних Президентів України, Верховної Ради та інших державних органів.

Чесно кажучи я досі не можу збагнути у чому саме полягають такі реформи та який позитивний ефект вони мають принести адже з кожною реформою стан справ у діяльності судів стає все гріше і гірше.

З кожним роком внаслідок недолугих дій влади кількість суддів зменшується, з’являються такі ганебні явище як відсутність суддів у окремих населених пунктах.

Очевидним є те, що збільшення вакансій за рахунок суддів, які звільнились за власним бажанням або яких звільнено з інших підстав тягне за собою збільшення навантаження на слуг Феміди, які залишились працювати.

Часто мої клієнти питають в мене – а коли має бути розглянуто спір? Як правило я намагаюсь уникати відповіді на ці питання, а у випадку наполегливості клієнта посилаюсь на норми процесуального закону, які регламентують строки розгляду справ в судах.

Але коли строки проходять, затягування з розглядом справи викликає справедливе обурювання клієнта, а мені як адвокату доводиться якось заспокоювати розлюченого клієнта. Доводи щодо наявності кадрового голоду, надмірної завантаженості суддів та недолугості влади вже не діють оскільки клієнту на це все чхати – він хоче бачити результат.

Нажаль, так само плювати на це і владі, яка є основним винуватцем.

Але виявляється, що кадровий голод та надмірна завантаженість не є чинниками, які призводять до затягування розгляду справ – у всьому винуваті дурнуваті судді, які не можуть належно організувати свою роботу!

Саме таку дивну позицію зайняла Велика Палата при розгляді справи, рішення у якій пропонується до уваги.

У даній справі Вища рада правосуддя прийняла рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності судді, який два роки розглядав справу про розірвання шлюбу.

Суддя не погодився з таким рішенням та подав до Великою Палати скаргу на таке рішення.