ВИРОК: Відсутність закону, який передбачає порядок отримання дозволу на носіння зброї є підставою для винесення ВИПРАВДУВАЛЬНОГО вироку (Печерський райсуд № 757/7651/16-к від 19.02.2018)

Фабула судового акту: Революційне, не злякаюсь цього слова, рішення суду, яким констатовано факт відсутності безпосередньо Закону, який би регулював обіг зброї в Україні.

Згідно диспозиції ст. 263 КК України кримінальна відповідальність наступає у разі носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Отже ключовим у даному випадку є саме наявність відповідного Закону, який би регулював порядок надання такого дозволу.

Як правило суди, не зважаючи на цілком обґрунтовані позиції сторони захисту мовчки обходили такі прогалини в законодавстві та посилались на наказ МВС №622 від 21.08.1998 року.

Як приклад Окружний адміністративний суд м. Києва у своїй постанові від 01.11.2017 у справі № 826/6056/16, яке проаналізовано мною у статті Суд: Єдиний нормативний акт, що визначає незаконність зберігання вогнепальної зброї - Наказ МВС № 622. Незаконний? Ну і що... Але ж єдиний (№ 826/6056/16 від 01.11.2017) вирішуючи питання про скасування державної реєстрації зазначеного вище наказу МВС вказав, що єдиним нормативно-правовим актом, що регулює обіг зброї в Україні, залишається наказ №622, і скасування його державної реєстрації за відсутності відповідного Закону України призведе до відсутності будь-якого регулювання правовідносин щодо придбання, зберігання, використання та обігу зброї.

Проте, у вироку про який йдеться у цій публікації суд зазначив, що дії, передбачені ст. 263 КК України можуть вважатися злочинними за умови існування закону, який визначає порядок носіння холодної зброї, але особа без такого дозволу носить зброю.

Таким чином, держава не вправі застосовувати до особи процесуальний примус у вигляді кримінальної відповідальності за відсутність дозволу, передбаченого законом, поки немає закону, який передбачає отримання цього дозволу.

Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність наразі Закону України, який би передбачав отримання дозволу на носіння холодної зброї.

Відповідно слідчий та прокурор не зазначили в обвинувальному акті, на підставі якого Закону України обвинувачений мав отримати дозвіл для носіння холодної зброї.

Наявність підзаконних актів Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, наказу МВС №622 від 21.08.1998 року про затвердження відповідної Інструкції, не може свідчити про існування Закону України, яким передбачено порядок носіння холодної зброї як такого.

Аналізуйте судовий акт: Стаття 258 - "Терористичний акт" та ст. 263 Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами - виправдувальний вирок