Верховний Суд пояснив, коли позивач платить за адвоката відповідача ( справа № 924/1004/25)

У постанові від 21 квітня 2026 року у справі № 924/1004/25 Верховний Суд сформулював підхід до застосування частини п’ятої статті 130 ГПК України у випадках залишення позову без розгляду. Йдеться про те, чи може відповідач отримати компенсацію витрат на правничу допомогу, якщо позов фактично не розглядався по суті.

Ця позиція важлива для практики розподілу витрат у справах, де позов не доходить до розгляду по суті. Йдеться, зокрема, про ситуації, коли позов подається без належної підготовки і в подальшому не підтримується самим позивачем. Розглянемо детальніше. (Джерело : Судово-юридична газета)

Позивач звернувся до господарського суду з комплексним позовом щодо оскарження реєстраційних дій, припинення права власності на нерухомість та визнання недійсними правочинів, обґрунтовуючи вимоги порушенням своїх інтересів як кредитора у справі про банкрутство через оформлення права власності на спірне майно за іншими особами.

У ході розгляду позивач змінював предмет і підстави позову, подавав додаткові клопотання, однак згодом подав заяву про залишення позову без розгляду, мотивуючи це неможливістю доведення заявлених вимог через відсутність ключових доказів (оригіналів договорів), які перебували у матеріалах кримінального провадження.

Після залишення позову без розгляду відповідач і третя особа заявили вимоги про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. Суди першої та апеляційної інстанцій частково їх задовольнили, виходячи з того, що витрати були понесені у зв’язку з розглядом справи, а дії позивача мали ознаки необґрунтованості.

Суди встановили, що позивач ініціював спір без належної підготовки: подав позов, не дочекавшись відповіді на адвокатський запит щодо ключових доказів і не з’ясувавши їх фактичного місцезнаходження, а надалі змінював позов і зрештою відмовився від його розгляду саме через відсутність цих доказів. Така процесуальна поведінка спричинила необхідність залучення відповідачем і третьою особою адвокатів і відповідні витрати.

Позивач оскаржив рішення, стверджуючи, що залишення позову без розгляду є його процесуальним правом і не свідчить про необґрунтованість дій.

Позиція Верховного Суду

Суд підкреслив спеціальний характер частини п’ятої статті 130 ГПК України.

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, що стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною п'ятою та шостою даної статті у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

ВС наголосив, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.