Яка різниця між судівським свавіллям та судівською помилкою - роз'яснення ВП ВС

Прояви суддівського свавілля потрібно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 9901/177/20, від 27 січня 2022 року у справі № 11-132сап21). (Джерело : Судово-юридична газета)

На переконання ВП ВС, порушення прав людини і основоположних свобод мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею приписів закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні внаслідок цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров`ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 11-97сап21).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв`язку з умисним або внаслідок грубої недбалості допущенням суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Дисциплінарне правопорушення, визначене пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, має не формальний, а матеріальний склад (якщо застосувати аналогію класифікації складів злочинів).

Обов`язковими елементами об`єктивної сторони такого проступку є:

1) порушення суддею прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону;

2) істотні негативні наслідки;

3) причинно-наслідковий зв`язок між порушеннями і наслідками (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 11-260сап20).

Об`єктивна сторона такого дисциплінарного проступку, як грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, полягає у порушенні суддею норм права у процесі здійснення правосуддя, які призвели до настання істотних негативних наслідків. Водночас настання істотних негативних наслідків повинне бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з діянням судді.

Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для «розумного суду» за відповідних обставин, тобто коли за обставинами судової справи необхідність застосування певної правової норми була зрозумілою і недвозначною і виключала іншу поведінку судді.

У складі дисциплінарного проступку «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» законодавець як умову притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визначив настання істотних негативних наслідків. Законодавець не конкретизував змісту заподіяної шкоди у цьому випадку, тому вона може охоплювати завдання майнової чи моральної шкоди потерпілим особам. Істотні наслідки можуть мати і комплексний характер та охоплювати різні види заподіяної шкоди. Оскільки в такому разі «істотність» як ознака негативних наслідків є оціночним поняттям, то дисциплінарний орган самостійно має встановити, наскільки для потерпілих ці негативні наслідки є істотними.