Вищий адміністративний суд України звернувся до Президента України Петра Порошенка з проханням застосувати надане йому Конституцією України право вето щодо ухваленого 2 червня 2016 року Верховною Радою України Закону «Про судоустрій і статус суддів».
Цей Закон визначає нові правові та організаційні засади функціонування судової влади.
Водночас Закон частково не відповідає вимогам статей 1 і 8 Конституції України, згідно з якими Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності, про що неодноразово зазначав у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Зокрема, частиною п’ятою статті 125 ухваленого Верховною Радою України 02 червня 2016 року Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» передбачається, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Але цю статтю повністю проігноровано Законом «Про судоустрій і статус суддів», а також не взято до уваги рекомендації, які 23 жовтня 2015 року ухвалила Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), якими визнається існування адміністративних судів як автономної судової системи.
Згадайте новину: Революція у судовій системі: ВРУ внесла зміни в Конституцію України та прийняла новий закон "Про судоустрій та статус суддів"
Очолювати вертикаль адміністративних судів повинен лише єдиний, не підпорядкований нікому Вищий адміністративний суд України, який організаційно, юридично і процесуально буде повністю самостійним і незалежним.
Отже, запропоновані Законом організаційні основи системи адміністративних судів порушують цілісність цієї системи, містять суттєві загрози конституційним гарантіям права громадян на судовий захист від неправомірних дій суб’єктів владних повноважень.
Крім того, частина перша статті 31 Закону передбачає, що у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої інстанції з розгляду окремих категорій справ. Відповідно, може виникнути проблема щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень таких судів, оскільки вона не передбачена в Законі.
Частина друга статті 31 Закону передбачає виключний перелік вищих спеціалізованих судів, а саме Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Перелік вищих спеціалізованих судів, наведений у Законі, є невиправданим з точки зору фінансових витрат для забезпечення діяльності такого суду (велике навантаження на державний бюджет) та одночасно з точки зору навантаження на суддю (мала кількість відповідних справ для цих вищих спеціалізованих судів).
Згадайте новину: КС України визнав неконституційним обмеження розміру пенсій суддів у відставці
Також частина друга статті 61 Закону містить перелік відомостей, які повинен зазначати суддя у декларації родинних зв’язків судді. При цьому не враховано ситуацію, коли родичі не бажають надавати відомості про себе або перебувають із суддею у неприязних стосунках.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.