В Україні готуються запровадити кримінальну відповідальність за отримання паспорта РФ

В Україні готуються запровадити кримінальну відповідальність за отримання паспорта РФ. Цією законодавчою ініціативою, яку обговорюють на закритих нарадах, поділилася міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук.

З одного боку, міністерка визнала, що отримання російського паспорта "допомагає простій людині вижити в тимчасовій окупації", а з іншого - вона не знає, як пояснити це людям, котрі воюють на передовій, адже "на червоному російському паспорті багато української крові".

Криміналізувати дії людей, які перебувають у вкрай вразливому становищі через дії окупантів, дуже погана ідея з багатьох причин. І навіть на тих терезах, котрі тримає в своїх руках сама Верещук: на одній шальці - виживання людини у непридатних до життя умовах, а в іншій - її неспроможність пояснити це військовим.

Вдумайтеся: виживання людини = неспроможність пояснити.

Невже є неочевидним, що переважає?

Верещук називає це рішення скоріше політичним, а не юридичним. Власне, саме так функціонує і держава-окупант, де не працює конституція, де порушуються права людини і значущими є виключно політичні забаганки та тиск, а правничі механізми є або методами репресій, або непомітною декорацією. Російська Федерація демонструє усьому світу та міжнародним організаціям своє презирство до міжнародного права, помножує на нуль як його, так і гуманізм та справедливість.

Легітимізація окупації?

Навіть якщо не брати до уваги відсутність емпатії, що не дуже пасує посадовій особі, яка опікується гуманітарними та соціальними питаннями, криміналізація дій за отримання російського паспорта перетворює цей папірець на легітимний документ.

Адже у законі України, у якому ідеться про забезпечення прав і свобод людей на тимчасово окупованій території, закріплено, що жоден акт чи документ, виданий окупаційними органами, не є дісним і не створює правових наслідків. Не є дійсними рішення окупаційних "судів" про перехід прав власності, не створюють правових наслідків "договори", завірені у "нотаріусів", про продаж майна тощо. Єдиний виняток, встановлений українським законом, що Україна візьме до уваги тільки ті документи часу окупації, які підтверджують факти народження чи смерті.

Тож фактично примусова паспортизація державою-окупантом українських громадян і громадянок не є актом доброї волі отримувачів, бо органи чи посадові особи, що цим займаються, не визнаються Україною, їхні дії не вважаються законними.

Мені видається, якщо почалися обговорення криміналізації дій з отримання паспорта, потрібно визначитися: чи вважає Україна дії окупанта примусом, чи бачить у них демократичну процедуру, котра передбачає вибір для українок та українців в окупації?

Якщо для України у жодному разі не йдеться про паспортизацію як жест доброї волі Москви, то Києву, як мінімум, не логічно говорити про кримінальне покарання людей, котрих змусили це зробити.