Узагальнення практики розгляду Вишгородським районним судом Київської області заяв наказного провадження у відповідність до оновлених норм розділу ІІ Цивільного процесуального кодексу України від 03 жовтня 2017 року в період з 15 грудня 2017 року по І квартал 2018 року
Дане узагальнення проведено на виконання плану роботи суду на 2018 року, метою якого є дослідження практики застосування судом змін внесених до розділу ІІ «Наказне провадження» ЦПК України, з підстав набрання чинності 15.12.2017 року Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». При проведенні узагальнення враховуються показники в період з 15.12.2017 року по І квартал 2018 року.
За приписами ч. 1 ст. 160 та ч. ст. 161 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог про: стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При проведенні узагальнення встановлено, що розглядаючи заяви про видачу судового наказу судом враховувались приписи п. п. 9, 11 ч. 1 р. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, за якими заяви у яких відкрито провадження до 15.12.2017 року (дата набрання чинності ЦПК України редакції від 03.10.2017 року) підлягали розгляду за правилами редакції ЦПК України від 03.10.2017 року. Крім того, при наявності в провадженні суду заяв про видачу судового наказу, які були подані до 15.12.2017 року, та у яких не відкрито провадження до 15.12.2017 року, розгляд останніх проводився також за правилами ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Так, з показників розгляду заяв про видачу судового наказу в період з 15.12.2017 року по І квартал 2018 року вбачається практика впровадження п. п. 9, 11 ч. 1 р. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України при розгляді таких заяв.
З урахуванням результатів розгляду судом заяв про видачу судового наказу в узагальнюючий період прослідковується проблематика не відповідності таких заяв вимогам ст.ст. 165, 186 ЦПК, що в загальному склала 49% відмов у видачі судових наказів.
За приписами ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу в разі подачі заяви з порушеннями вимог ст.163 цього Кодексу; подачі заяви особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписану або підписану особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявленням вимоги, яка не відповідає вимогам ст. 161 цього Кодексу; наявностю обставин, передбачених ч. 1 ст. 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.
Так, відмови у видачі судових наказів мали місце з причин не дотримання вимог щодо форми та змісту таких заяв у відповідність до правил ст. 163 ЦПК України.
До форми та змісту заяв за ЦПК України від 03.10.2017 року законодавцем встановлені нові вимоги щодо: зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника; зазначення для фізичних осіб реєстраційного номеру облікової картки платника податків заявника та боржника, або номер і серію паспорта заявника та боржника, що розповсюджується виключно на громадян України; зазначення офіційних електронних адрес та інших даних, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; долучення переліку доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Крім того, до ч. 3 ст. 163 ЦПК України від 03.10.2017 року влюченно виключний перелік додатків до заяв про видачу судового наказу, зокрема: копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 2 частини 2 статті 163 ЦПК України встановлено, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Блог