Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу позивачки, подану на рішення місцевого суду, який частково задоволив її позовні вимоги до колишнього чоловіка і стягнув з нього на її користь понесені додаткові витрати на утримання їх малолітньої дитини, відмовивши у стягненні додаткових витрат на її утримання щомісячно з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

ДОВІДНИК: Все про аліменти на дитину в Україні станом на 2024 рік

Апелянтка наполягала на скасуванні оскаржуваного рішення в частині незадоволених позовних вимог.

Відповідач у справі просив не визнавати апеляційну скаргу позивачки, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві він зазначив, що суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, стягнувши з нього додаткові витрати, що пов’язані з лікуванням їхньої дитини. Також указав, що вдруге одружився й виховує в шлюбі дитину, яка перебуває на його утриманні, як і дружина, що знаходиться у відпустці з догляду за дитиною. Окрім того, він продовжує навчатися на денній формі навчання, що впливає на можливість бути працевлаштованим на повний робочий день.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суду відомо, що після розірвання шлюбу між сторонами, відповідач, згідно із судовим наказом, сплачує на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі ¼ частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України (далі у тексті — СК України), той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги, про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним із батьків на утримання дитини.

Позивачка надала суду медичні документи, які підтверджують захворювання дитини, квитанції на придбання рекомендованих ліків та про оплату медичних послуг і аналізів.

З огляду на це та враховуючи стан здоров’я дитини, апеляційний суд вважає, що позивачка надала достатньо доказів, які підтверджують, що дитина потребує постійного лікування й догляду, та, відповідно, значних матеріальних витрат.

Статтею 141 СК України визначено, що мати та батько мають рівні права та обов’язки у відношенні до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.