Суддя ВС Дмитро Гудима розповів про практику ВС щодо протидії зловживанню процесуальними правами під час виконання судових рішень

Суддя Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима виступив на онлайн-конференції з питань протидії зловживанню правами сторонами виконавчого провадження та виявлення існуючих інструментів впливу на боржника.

Захід, що відбувся 15 липня 2020 року, організований за ініціативи експертної групи з питань суміжних із правосуддям правових інститутів Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України у рамках проведення четвертого блоку Моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у сферах правового регулювання, банкрутства, виконання судових рішень та рішень інших органів, судово-експертної діяльності, судоустрою та судочинства, кримінальної юстиції, адвокатури та адвокатської діяльності.

Згадайте новину: Суддя ВС Дмитро Гудима про український прецедент у судовій практиці

Дмитро Гудима зазначив, що тематика заходу потребує уваги як з боку тих осіб, які виконують судові рішення, так і тих, хто звертається до суду за захистом своїх прав, і самих боржників.

«Суди не менше, ніж стягувачі, потребують того, щоб судові рішення були належно виконані, а права особи, яка звернулася до суду, були захищені ефективно», – наголосив суддя.

У доповіді він звернув увагу на відмінність зловживання процесуальними та матеріальними правами і вказав на відмінність у наслідках, які застосовує суд: у разі зловживання процесуальними правами суд може залишити без розгляду або повернути заяву, скаргу, клопотання, застосувати заходи процесуального примусу тощо, тоді як наслідком зловживання матеріальними правами може бути, зокрема, відмова в захисті відповідного права, тобто відмова в позові (постанова КЦС у складі ВС від 3 червня 2020 року у справі № 318/89/18, № у ЄДРСР – 89675396).

Стосовно процесуальних прав суддя зауважив, що хоча зловживання ними, мабуть, частіше допускають боржники у виконавчому провадженні, проте і стягувачі, й органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень, також, так би мовити, не залишаються осторонь.

Доповідач нагадав, що саме на дії стягувача у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (№ у ЄДРСР – 80854817, пункти 50–52) ВП ВС відреагувала скасуванням судових рішень і залишенням скарги на бездіяльність державного виконавця без розгляду. ВП ВС вказала, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Такі дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню і є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє (близькі за змістом висновки викладені в постанові ВП ВС від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (№ у ЄДРСР – 81013341), а також в ухвалі КЦС ВС від 17 січня 2020 року у справі № 127/21229/19 (№ у ЄДРСР – 87000538).

Суддя також навів інші приклади, коли ВС установив наявність зловживання процесуальними правами в діях сторін виконавчого провадження, а саме:

– подання боржником заяви про роз’яснення судового рішення, яка повторює доводи вирішеної судом заяви боржника про виправлення описки (ухвала КЦС ВС від 18 вересня 2019 року у справі № 761/32851/15-ц, № у ЄДРСР – 84545111);

– повторне подання стягувачем клопотання про ухвалення додаткового судового рішення після того, як суд ухвалив рішення за першим таким клопотанням (ухвала КЦС ВС від 4 березня 2020 року у справі № 760/4569/18-ц, № у ЄДРСР – 88062765).