Суддя Олександр Федоренко утратив роботу, бо скасував заходи забезпечення позову, хоча ніхто про це не просив

Жінка заплатила за квартиру аванс, але помешкання їй не продали. Гроші також відмовилися по-вертати. Хоча суди визнали, що це треба зробити, знайшовся законник, який не побачив підстав для фінансових стягнень з невдахи-продавця. (Джерело: ЗіБ)

Підроблений підпис

У 2008 році громадянка вирішила купити помешкання й дала під розписку аванс у сумі понад $30000. Одначе продаж квартири в подальшому не відбувся, а власник останньої не захотів повертати кошти. У 2015-му жінка подала позов, у якому зажадала стягнути з боржника не лише зазначену суму, а й проценти, що разом становить понад $50000.

Суд поновив строк оскарження, а згодом частково задовольнив позов і постановив стягнути з несумлінного продавця вказану суму та проценти. На нерухомість торгівця наклали арешт. Справа дійшла аж до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, який теж підтримав повернення боргів.

Але відповідача не влаштував такий стан речей, особливо арешт майна. Йому не подобалося програвати в судах, перспектива повертати гроші також не влаштовувала, хоча частину суми він уже віддав. Чоловік неодноразово звертався до Феміди, просячи відстрочення та скасування виплати боргу. Пояснював клопотання тим, що робить це в інтересах власної неповнолітньої дитини. Один із суддів, до якого потрапила така заява, дозволив не сплачувати гроші до того часу, коли боржник вилікує хворе чадо, однак апеляційний суд таку постанову скасував. Інші судді відмовлялися відкривати провадження за його заявами. Аж доки клопотання про перегляд рішення не потрапило до судді Заводського районного суду м. Запоріжжя Олександра Федоренка.

Законник відкрив провадження та призначив справу до розгляду. Він побачив у ній нововиявлені обставини, посилаючись на які рішення суду можна змінити. Ішлося про те, що підписи на розписці, первинному позові позикодавця та заяві про збільшення позовних вимог відрізняються. Суддя призначив експертизу за наявними документами й на її основі повністю задовольнив заяву боржника.

Проте жінка теж не збиралася здаватися. Тому пішла до апеляційного суду та звернулася зі скаргою до Вищої ради правосуддя. Адже, на її думку, рішення не законне. О.Федоренко взяв до уваги тільки ту частину висновку експерта, яка його задовольняла. Ту частину документа, яка суддю не влаштовувала, він просто проігнорував.

Крім того, у своїй скарзі громадянка вказала на інші порушення. Зокрема, вона не отримала жодної судової повістки, копії заяви про поворот виконання рішення суду, на основі якої відкрили провадження, ухвал про відстрочення виконання рішення, призначення експертизи тощо. Крім усього, одну із судових повісток чомусь вручили особі, яка не є членом сім’ї та не проживає за зазначеною адресою.

Скаржниця стверджує, що рішення судді мало негативні наслідки. Щойно О.Федоренко звільнив з-під арешту об’єкти нерухомості, відповідач відразу ж цим скористався й переоформив майно на іншу особу.

Однак сам суддя у відзиві на скаргу заявив, що не бачить, у чому допустив грубі порушення. Він уважає, що належним чином повідомив особу і про відкриття справи, і про призначення експертизи. Оскільки жінка не надіслала клопотання про перенесення судових засідань, їх провели й рішення було прийнято. Що стосується експертизи підпису, то, на думку О.Федоренка, заяву про збільшення позовних вимог підписала не сама заявниця, а її адвокат. Водночас у матеріалах відсутні докази, що останній має право на представництво інтересів особи, а це свідчить про порушення вимог законодавства.

Те, що жінка не отримала викликів на засідання, переконаний законник, — її проблеми, адже в позовній заяві, у матеріалах справи першої, апеляційної та касаційної інстанцій зазначено одну й ту саму адресу. Більше того, на заяві особи до суду з метою отримати копію рішення, а згодом на зверненні до ВРП також фігурує ця адреса. Тому твердження, що суд позбавив сторону можливості озвучити аргументи на власну користь, безпідставне.