Справа Шишимаріна: суд пом’якшив вирок, бо обтяжуючих обставин не було в обвинувальному акті

Київський апеляційний суд вирішив, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок російському військовослужбовцю Вадиму Шишимаріну, вийшов за межі висунутого обвинувачення.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на на повний текст рішення апеляції від 29 липня.

Нагадаємо, що суд змінив вирок Шишимаріну: виключив обтяжуючі обставини та пом’якшив покарання із довічного ув’язнення до 15 років позбавлення волі.

Згадайте новину: Перший вирок за ст. 438 КК над російським військовим - вбивцею Шишимаріним: щодо правової кваліфікації

З обвинувального акту вбачається, що Шишимаріну не інкримінувались такі обставини, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину щодо особи похилого віку, будь-які юридичні формулювання, які б вказували на наявність цих обтяжуючих обставин, у тексті акту відсутні.

Більш того, в обвинувальному акті написано, що обставин, які обтяжують покарання, в ході досудового розслідування не встановлено.

Апеляційний суд нагадав, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення та відповідно до обвинувального акту.

Суд не вправі з власної ініціативи вийти за межі висунутого обвинувачення, якщо це погіршує становище особи.

Отже, суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення та при призначенні покарання помилково послався на наявність обставин, які обтяжують покарання — вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Безпідставне врахування таких обставин призвело до призначення покарання, яке за своїм видом не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

З огляду на відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також на відсутність у матеріалах кримінального провадження даних, які б свідчили про виняткову небезпечність Шишимаріна з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення, колегія суддів визнає за необхідне пом’якшити вирок, визначивши покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.438 КК України, тобто 15 років.