Невидимі тортури: що не так з українським законодавством

З 2014 року Україна програла в Європейському суді з прав людини 73 справи за статтею "Заборона катувань" на загальну суму понад 800 тисяч євро, пише humanrights.org.ua

Водночас у самій Україні за п'ять років до суду надійшло лише 20 обвинувальних актів за статтею "Катування". За словами фахівців, ця статистика – краплина у морі, яка жодним чином не відображає масштабу цього явища.

Група експертів вирішила проаналізувати, як законодавство дозволяє фіксувати і реагувати на ознаки неналежного поводження.

Після аналізу нормативної бази чотирьох міністерств правозахисники зробили висновок: наразі в Україні немає чітких алгоритмів фіксації та реагування на катування навіть на рівні законодавства. Саме через це не можна очікувати й ефективного розслідування.

Експерти з чотирьох громадських організацій – Експертний центр з прав людини, "Україна без тортур", Центр інформації про права людини, Український інститут з прав людини – за підтримки міжнародного фонду "Відродження" кілька місяців аналізували, як обов'язок документувати наслідки тортур відображений у нормах чотирьох відомств і стандартах судово-медичних експертиз.

"Належна фіксація ознак катувань є запорукою ефективного розслідування цих випадків надалі. Очевидно, що проведення ефективного розслідування неможливе без належного збору доказів, які підтверджують факт злочину. Ретельна фіксація ознак катувань є необхідною умовою для забезпечення справедливого суду та для недопущення безкарності", – підкреслив один з авторів дослідження, виконавчий директор Експертного центру з прав людини Юрій Бєлоусов.

Вспомните новость: Кабмин официально ввел монетизацию субсидий в Украине: как это будет

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ

За словами експертів, законодавство містить пряму норму щодо заборони катувань у поліції. Повідомлення про катування, що надходять туди, мають реєструватися виключно як повідомлення про злочини. Потому мусить починатися розслідування, яке має проводити незалежне від поліції Державне бюро розслідувань.

Для працівника поліції, який стає свідком катування з боку своїх колег, є чіткий алгоритм: він має реагувати негайно – припинити ці дії та попередити керівника й відповідний орган. Інакше поліцейський стає співучасником злочину.

Водночас у поліції немає окремих наказів або вказівок щодо фіксації заяв про катування з боку самих поліцейських.