Неспішна приватизація. Що заважає Україні успішно продати держпідприємства

Корупційні інтереси, популізм політиків та бюрократична тяганина - це, на думку експертів, робить спроби приватизації в Україні майже марними, розповідає dw.com.

Очікування українських можновладців від приватизації завжди були доволі амбітними. Так, у 2017 році у державному бюджеті було заплановано отримати від продажу державного майна 17 мільярдів гривень, але реальні надходження до нього склали лише близько 3,4 мільярда гривень. Попри це, на поточний рік у бюджет заклали ще більший прогноз надходжень від приватизації - близько 21,5 мільярда гривень. Щоправда, в інтерв’ю DW за тиждень до своєї відставки екс-міністр фінансів України Олександр Данилюк попередив, що цього року план також не буде виконано.

І хоча член Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні та віце-президент Української академії корпоративного управління Андрій Бойцун зазначає - головною метою приватизації є не наповнення держбюджету, а залучення інвестицій, прибирання джерел корупції, збільшення ефективності підприємств та економічної конкуренції, - він також незадоволений нинішнім станом речей. "Позитивом є прийняття нового закону про приватизацію, створення бази для запуску малої приватизації та найняття радника для підготовки до продажу "Центренерго". Але якщо говорити про конкретні продажі, то на даний момент прогрес у сфері приватизації є майже нульовим", - констатує радник.

Власний інтерес

Найголовнішою причиною відсутності прогресу у приватизації держпідприємств заступник директора Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський без вагань називає політичну корупцію. При цьому, за словами експерта, причиною тут є не лише контроль за славнозвісними "потоками", який дозволяє політикам вимивати державні гроші у потрібні "кишені", але й соціальне значення багатьох державних підприємств. "Контроль над тарифами або цінами на товари, що виробляють певні державні підприємства, також можна використовувати як інструмент політичного впливу", - каже експерт.

Згадайте новину: Прем’єр-міністр: У червні стартує мала приватизація через систему ProZorro – відкрита і без зловживань

Саме тому політики та пов’язані з ними особи, які є головними вигодонабувачами неефективного державного управління державними активами, і є найбільш активним "гальмом" приватизації, пояснює Бойцун. "Авжеж ці люди будуть проти того, аби продати курку, яка несе золоті яйця. Бо ці яйця вони забирали собі, а гроші від продажу підуть державі", - іронізує радник, за словами якого такі політики використовують увесь свій можливий вплив як на законодавчому, так і на бюрократичному рівнях, аби завадити проведенню прозорої приватизації.

На підтвердження своєї тези обидва експерти наводять дані Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Згідно з цими даними за минулий рік, з понад трьох сотень розслідуваних детективами справ 49 стосувалися корупції на державних підприємствах. Загальна сума завданих збитків у цих справах оцінюється в 20 мільярдів гривень. Не дивно, що в липні минулого року директор НАБУ Артем Ситник назвав державні підприємства "основним джерелом політичної корупції".

Непопулярний розпродаж

Втім, у політиків є ще одна вагома причина не поспішати з приватизацією, визнає Бойцун. За його словами, ідея продажу державних підприємств приватному капіталу не користується популярністю у пересічних виборців. І Україна у цьому не є винятком. Особливо підозріло до приватизації ставляться українці, старшого та похилого віку, які пам'ятають приватизацію 1990-их років, що дискредитувала саму ідею продажу держпідприємств, зазначає експерт. За його словами, нове покоління більше погоджується з твердженнями про те, що приватний власник є ефективнішим за державу чи те, що держпідприємства є джерелом корупції.